Попівка (Охтирський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 40:
По території сільської ради протікають 2 річки: [[Ворскла]], [[Ворсклиця]]. До районного центру [[Велика Писарівка|Великої Писарівки]] відстань - 10 км.
== Географічне розташування ==
Село ''Попівка'' розташоване на березі річки [[Ворсклиця]], вище за течією на відстані 1 км розташоване село Сподарюшине (Бєлгородська область), нижче за течією на відстані 1.5 км розташоване село [[Їздецьке]].
Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Село розташоване на кордоні з [[Росія|Росією]].
== Історія ==
[[Файл:Попівка.JPG|thumb|Пам'ятник
===Давні часи===
Село не має точної дати виникнення, як села Ямне і Вільне, проте найбільш вірогідна дата утворення села 1795 р. (вперше згадується назва села). Але документи минулих часів, свідчать, то село Любимі Буди існувало вже в другій половині XVIII ст., а другу назву Попівка, одержалонаприкінці того ж сто- ліття і вже в офіційних документах 1795 р. значиться: "ГІоповка, Любимые Буды тожь". Засвідчено це в описах Харківського намісчицтва кінця XVIII століття. Мало село і третю назву "Монастирське". Спочатку загубилась назва Любимі Буди. Це сталося після переселення жителів з початкового їх поселення в Любиному Яр та на паг орбах Буд (так тепер називають цю частину лісу на пагорбах яру).
Рядок 52 ⟶ 59:
Совєцька окупація встановлена в грудні 1917 р.З січня 1919 року і по березень 1923 року (до утворення районів) с. Попівка разом з Великою Писарівкою, Вільним і Ямним було волосним селом. Жителі села, пройшли колективізацію, зазнали голод 1933 року, пройшли через страхіття другої світової війни. Жертви голодомору 1933 року були великі. За розповідями очевидців, вимирали цілі вулиці, сім'ї, але конкретних даних немає за цей період. В період Великої Вітчизняної війни оборонні бої Радянської армії в районі тривали з 12 по 19 жовтня. А потім, у 1941 році, район, в тому числі і с. Попівка повністю були окуповані німецько-фашистськими загарбниками.
В районі було створено партизанський загін, а також підпілля. Бійцем цього загону з жителів села Попівки був Мусієнко Михайло Кузьмич,який працював лісником. Від райкому партії він мав завдання по розміщенню баз продовольчих та боєприпасів ) та забезпеченню конспіративної роботи радистів та інших бійців загону. Як і всі інші 48 партизані та підпільників, він був схоплений і страчений фашистами. Це сталося 12 березня 1942 року.Похований разом з іншими бійцями партизанського загону в с. Пожня. Ще один з жителів с.Попівка мав відношення до партизанського руху,правда, не в районі. Це Пащенко Яків Андрійович, який воював у партизанському з'єднанні
Більше 180 вроїнів загинуло в боях, пропало безвісті, померло в полоні. Це з жителів с.Попівка. А якщо брати по сільській Раді то всіх загинуло 308 чоловік (Лугівка 65 чол.,с.Стрілецька Пушкарка 54 чол.). Більшість воїнів нагороджено орденами і медалями за мужність і відвагу проявлені в боях з ворогом. Ворогами було страчено ще двох патріогів-активістів Білоконя Михайла Івановича та Кузьменко Антона Кузьмича. Страчені вони у березні 1943 року за непідкорення фашистському режиму. В с. Попівка страчені партизани, які не були жителями села. Це начальник штабу Великописарівського партизанського загону Петренко Володимир Федорович,1911 року, народження,уроженець с. Верещаки Черкаської області, та уроженка м.Вінниці Саніна Єлізавета Василівна, 1914 року уроженка міста Севастополя.Страчені у лютому 1942 року.
Рядок 76 ⟶ 83:
[[Категорія:Села Сумської області]]
[[Категорія:Населені пункти, які постраждали від Голодомору]]
| |||