Відмінності між версіями «Національна бібліотека імені Оссолінських»

м
нема опису редагування
м
На початку першої радянської окупації [[1939]] року Інститут Оссолінських був закритий. У грудні 1939 новим директором призначено польського комуніста [[Єжи Борейша|Єжи Борейшу]].
 
Під час німецької окупації (1941-1944) на основі фондів Оссолінеума, об'єднаного з Бібліотекою Баворовських (нині - відділ мистецтв [[Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України|ЛНБ ім. В.Стефаника]]) створили Державну бібліотеку Львова ({{lang-de|Staatsbibliothek Lemberg}}), а частину колекції перевезли до [[Краків|Кракова]]. Керівником бібліотеки став [[Мечислав ГембаровичҐембарович|Мечислав Ґембарович]]. За період до повторного заняття Львова радянськими військами в липні 1944 років, він намагався вберегти від знищення збірки Оссолінеуму.
 
[[26 червня]] [[1946]] “[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]” опублікувала комюніке уряду УРСР про передачу культурних цінностей польському уряду. У комюніке зазначалося, що уряд УРСР, враховуючи закінчення репатріації польських громадян з території України, ухвалив передати польському народу цінності Львівського книгосховища “Осолінеум”, “[[Рацлавицька панорама|Рацлавицьку панораму]]”, картини видатних художників, численні музейні експонати, цінні рукописи, а також інші художні й історичні пам’ятники польської національної культури, науки і мистецтва. [[1947]] року 30% фондів “Осолінеуму” передали [[Польська Народна Республіка|Польській Народній Республіці]]. Це становило 217 тисяч одиниць, якими заповнили два залізничні потяги.
25 308

редагувань