Ґондор: відмінності між версіями

Остаточні зміни у географії були викликані розвитком концепції [[Пеленнорська битва|Битви на Пеленнорських полях]]: відстань між Осґіліатом та [[Мінас-Тіріт]]ом змінювалася чотири рази, північні області опинилися під захистом "Тол-Вараду (Захисного Острову)", який згодом було перейменовано у Мен-Фалрос (місце пінних бризків), а потім у Каїр-Андрос<ref>Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, "The Siege of Gondor", p. 326;</ref> <ref>Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries MEN-, PHAL-, ROS1-;</ref>. З'явилися мешканці щойно вигаданого Друаданського Лісу, які допомогли [[Рогірими|рогіримам]] потрапити до [[Мінас-Тіріт]]а<ref>Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, "The Ride of the Rohirrim", pp. 343–352;</ref>, а також пагорби Емін-Арнен, які спочатку називалися Гарамоном (південними пагорбами), поява яких викликала необхідність вигину [[Андуїн|андуїнського]] річища, так що [[Араґорн]] з загонами, які йшли на допомогу, зміг висадитися ближче до поля битви у пристані Гарлонда - тоді Лоннат-ернін або "Арненські гавані"<ref>Tolkien, J. R. R. (1987), Christopher Tolkien, ed., The Lost Road and Other Writings, Boston: Houghton Mifflin, entries AM2-, KHYAR-, LOD-;</ref> <ref>Tolkien, J. R. R. (1990), Christopher Tolkien, ed., The War of the Ring, Boston: Houghton Mifflin, "The Second Map", pp. 433–9, "The Battle of the Pelennor Fields", pp. 370–2;</ref>.

 

 

=== Розвиток концепції Ґондору у Третю Епоху===