Суфікс: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Су́фікс''' (або ще '''на́росток'''( за словником Андрія Кисіля 1966 р )<ref> Російсько-український академічний словник 1924–33рр. ''(А. Кримський, С. Єфремов)''</ref> <ref>Російсько-український словник правничої мови 1926р. ''(В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)'' </ref> <ref>''Синявський Олекса'', Норми української літературної мови, Харків, 1931</ref> <ref>''Курило Олена'', Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924</ref>в українській традиційній мовознавчий літературі ) — [[слово]]твірна, рідше словозмінна (формотворча) [[морфема]], що стоїть по [[Корінь (мовознавство)|кореню]] (разом з яким творять основу слова) перед флексійним [[закінчення]]м (риб-к-о, риб-'яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).
 
Суфікси, або наростки, поділяються на продуктивні, що ними утворюються нові слова (-ник: молод-ник, -ува-ти: телефон-ува-ти) й непродуктивні, здебільшого наявні лише в небагатьох словах (зна-к, да-р, ра-л-о). Нові суфікси утворюються складанням (перерозподілом) елементів двох і більше інших суфіксів (-н-ик: кривав-ник, хоч є лиш: крив-авий) чи виділюванням з чужомовних позичень (-ущий: знач-ущ-ий; -унок: поціл-унок; -ізація: яров-ізація). В українській мові розвинені суфікси емоційного забарвлення (див. [[Пестливі форми]]).