Хотинське повстання (1919): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок)
м Вилучення 4 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q2266337
IvanBot (обговорення | внесок)
м →‎Перебіг повстання і його керівництво: replaced: не дивлячись на → попри
Рядок 12:
Але румунські вояки поступово оговталися. У Хотинський і Сорокський повіти були стягнуті значні сили румунських військ: 1-й прикордонний полк, 1-ша кавалерійська дивізія, 8-ма та 9-та піхотні дивізії, загони спецпризначення. Значну допомогу їм надавали інші держави Антанти – у бойових діях безпосередню участь брали французькі артилерійські частини. Англійські офіцери стали інструкторами. Загальне керівництво по придушенню повстання, разом з румунським генералом Давідоглу, здійснював керівник англійської місії в Румунії генерал Гринглі.
 
Після завзятих боїв румунське військо примусило повстанців (близько 4 тисяч) відступити за [[Дністер]]. З ними відійшли також близько 50 тисяч біженців. В той самий час, військове командування частин УНР, а ні повстанцям, а ні мірним біженцям з Бессарабії притулку не надавали, повсюдно намагалися повстанців роззброювати і арештувати. Були арештовані Георгій Барбуца, його перший заступник Рудь, командири Сирбу, Просвірін, Філюк. Барбуцу у Дунаївцях розстріляла петлюрівська контррозвідка. Командування військ Директорії УНР також активно роззброювало лівобережне населення, яке не дивлячись напопри румунські артилерійські обстріли, сприяло повстанцям. Судили також і своїх вояків, які були причетні до надання будь якої допомоги повстанцям. Щоправда, не завжди їм це вдавалося, в тому числі через саботаж з боку рядових петлюрівців.
 
Та самим жахливим злочином петлюрівського командування по відношенню до бессарабців слід вважати те, що вони арештовували і передавали румунським військовим мирних біженців з Бессарабії, знаючи, що на них у румунів чикає жорстока розправа.