Северин Наливайко: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 33:
== Походження та юні роки ==
Северин Наливайко народився в першій половині шістдесятих років XVI століття у [[місто|містечку]] [[Гусятин]] (нині [[Тернопільська область|Тернопільської області]]), хоча в деяких історичних працях вказуються також Кам'янець-Подільський або Острог. Северин походив із дрібної української православної [[шляхта|шляхти]].
Після [[смерть|смертісмерти]] батька, закатованого слугами польського [[магнат]]а Олександра[[Валентин-Олександр Калиновський|Валентія Александра Калиновського]], переїхав з матір'ю до старшого брата [[Наливайко Дем'ян|Дем'яна]] в [[Острог|Острозі]]. Його [[брат]], [[Наливайко Дем'ян|Дем'ян]], священик домашньої церкви князя [[Костянтин Острозький|Костянтина Острозького]] в Острозі, був пов'язаний з [[Острозька академія|Острозькою академією]], викладав у її стінах. Другий брат Северина займавсямав шевськоюшевську справоюсправу в Острозі. Відомо також про сестру Олену.
 
== Вступ до Війська Запорозького ==
С.Наливайко дістав добру освіту в Острозі, потім пішов на [[Запорізька Січ|Запоріжжя]], брав участь у походах запорожців проти [[Османська імперія|Османської імперії]] ([[Туреччина]] і [[Кримське ханство]]). За свідченням польського хроніста [[Йоахим Бельський|Й.Йоахима Бельського]], С.Наливайко був «людина незвичайна, вродливий чоловік, до того ж чудовий гармаш», відзначався винятковою хоробрістю і, був талановитим воєначальником. Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу [[сотник]]ом надвірної [[корогва|корогви]] (тобто охорони) до великого українського магната [[Костянтин-Василь Острозький|Костянтина-Василя Острозського]]. На цій посаді Наливайко брав участь у конфлікті свого господаря з запорізьким гетьманом [[Криштоф Косинський|КриштофомКшиштофом Косинським]], внаслідок чого його стосунки з запорожцями були надовго зіпсовані.
 
== Козацький ватажок ==
У [[1594]] роціроку залишив службу та, організував на [[Брацлавщина|Брацлавщині]] загін [[Реєстрові козаки|нереєстрових козаків]]. [[Літо|Влітку]] [[1594]] року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у [[Молдова|Молдову]], де: розбив [[кримські татари|кримських татартатарів]], що (йшли на [[Угорщина|Угорщину]]), і захопив [[зброя|зброю]] та, кілька тисяч [[кінь|коней]]. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців і, закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників та проти польських і українських магнатів і, [[шляхта|шляхти]].
[[Файл:ВзяттяЛуцька.jpg|thumb|left|250пкс|«Взяття Луцького замку Северином Наливайком».]]
Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками ([[1594]], [[1595]] рр.) Наливайко очолив повстання проти польської шляхти, яке поширилося на [[Поділля|Поділлі]], [[Волинь|Волині]], частково Київщині й [[Білорусь|Білорусі]]. [[Козаки]] при допомозі [[міщанство|міщанства]] і [[селяни|селян]] заволоділи [[Брацлав]]ом, Гусятином[Гусятин]]ом, [[Бар]]ом, [[Канів|Каневом]], [[Черкаси|Черкасами]], [[Слуцьк]]ом, [[Могильов|Могилевом]] та, іншими містами. Водночас на Вкраїні діяв загін повсталих запорожців під керівницивомкерівництвом [[Лобода Григорій|Григорія Лободи]] і [[Шаула Матвій|Матвія Шаули]]. Об'єднанню загонів перешкоджала недовіра, з якою запорожці ставилися до С.Наливайка після повстання К.Косинського.
 
УВ кінці [[1595]] року польський уряд доручив гетьманові [[Жолкевський Станіслав|Станіславу Жолкевському]] приборкати повстання. Перед спільною загрозою С.Наливайко у [[квітень|квітні]] [[1596]] року об'єднав своє військо із запорожцями на чолі з М.Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під [[Битва під Гострим Каменем|Білою Церквою]], але потім змушене було відступити на [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]].
 
Внаслідок невдалого для козаків [[Солоницький бій 1596|Солоницького бою]] угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С.Наливайка, М.Шаулу та, інших керівників повстання і; 28 травня ([[7 червня]]) [[1596]] року видала їх С.Жолкевському. Незважаючи на обіцяну [[амністія|амністію]] для повстанців, С.Жолкевський вирізав більшість козаків. Після страшних [[тортури|тортур]] С.Наливайка було [[страта|страчено]] (чвертовано) у [[Варшава|Варшаві]].
 
Невідомий автор [[Історія Русів|«Історії Русів»]] наводить петицію Наливайка польському королю [[Сигізмунд ІІІ|Сигізмунду]]:
Рядок 54:
{{Розширити розділ|дата=травень 2013}}
[[Файл:Nalivayko R.jpg|right|thumb|250px|[[Монета]] номіналом 20 [[гривня|гривень]]. [[Реверс]].]]
Дії повстанців Северина Наливайка в Білорусії описуються [[Баркулабівський літопис|Баркулабівським літописом]].
 
Про С.Наливайка складали багато народних дум. Як народного героя його не раз згадував [[Т. Г. Шевченко]] у своїх творах. Російський поет-декабрист [[Рилєєв Кіндрат Федорович|К.Кондратій Ф. Рилєєв]] написав [[поема|поему]] «Наливайко». Український письменник [[Іван Ле]] написав історичний [[роман (жанр)|роман]] «Наливайко».
1986–1992 рр. видатний український поет і, письменник-шістдесятник [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]] також написав роман «Наливайко».
 
Український письменник Кулаковський В. М. написав історичний роман «Северин Наливайко» (1998).
Українська поетеса [[Костенко Ліна Василівна|Л. Костенко]] написала істор. роман у віршах «[[Маруся Чурай]]», там є такі рядки про Наливайка: