Хотинська війна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м суміш розкладок
Рядок 7:
 
== Причини війни ==
Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика [[Туреччина|Туреччини]] щодо [[слов'яни|слов'янського світу]], безперервні руйнівні походи [[Козаки|запорожців]] на [[Кримське ханство|кримські]] й турецькі землі, посилення впливу [[Річ Посполита|Польщі]] на [[Молдавське князівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Порта|Отоманської Порти]]. Безпосереднім приводом до війни став напад у [[1619]] р. з території Польщі напівбандицьких загонів так званих [[Лісовчики|лісовчиків]] на [[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен|Габор Бетлен]] був турецьким [[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II|Осман II]] планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана iі знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.
 
== Цецорська битва ==
{{main|Цецорська битва 1620}}
 
Влітку [[1620]] р. Іскандер паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Польський уряд ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|коронний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський|Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням iі все повторював — «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]] у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1.6 тис. [[Реєстрові козаки|реєстрових козаків]] у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]] де перебував iі його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9 тис. жовнірів.
 
[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620 р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8 — 11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]] в ході яких польське військо зазнало поразки. Багато жовнірів iі козаків загинуло, серед них iі Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків турки iі татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. Сам коронний гетьман Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Микола Потоцький|Микола Потоцький]], [[Ян Тишкевич|Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки польські урядовці вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.
 
[[Річ Посполита]] втратила військо iі опинилась безборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по [[Поділля|Поділлю]] i [[Галичина|Галичині]], дійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували міста iі села. На захист України виступила [[Запорозька Січ]]. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загонам iі захопила [[Білгород-Дністровський|Білгород]]. А 15 тис. козаків вирушили у похід на [[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель iі попереджали можливий наступ.
 
== Перегрупування ==
[[Файл:Stanisław Żółkiewski 1.JPG|міні|праворуч|200пкс|[[Станіслав Жолкевський]] (портрет)]]
На початку вересня [[1620]] року у [[Варшава|Варшаві]] зібрався [[Сейм Республіки Польща|сейм]], який ухвалив план захисту Речі Посполитої від наступу противника. Було вирішено збільшити [[Військо Польське|коронне військо]], довести козацький реєстр до 20 тис., виділити для нього 100 тис. [[Злотий|злотих]], зібравши їх з [[Шляхта|шляхти]]. Підготовка до війни велася мляво, шляхта не поспішала платити податок на воєнні потреби. I погляди польських урядовців знову звернулись до українського козацтва. До запорожців на початку зими [[1621]] року було відправлено Бартоша Обалковського з відповідними пропозиціями, на які козаки спочатку не дали конкретної відповіді. Але самі почали готуватися до воєнних дій. Заготовляли дерево для [[Чайка (човен)|чайок]], харчі, боєприпаси, потім вийшли з Січі на [[волость]] i в панських та королівських маєтках стали брати коней, порох, [[олово]]. Велись переговори щодо необхідності об'єднання перед ворожою загрозою прихильників гетьмана [[Яцько Бородавка-Неродич|Яцька Бородавки]] i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козаків зима iі рання весна [[1621]] р.
 
Тим часом турецький султан [[Осман ІІ]] [[Мобілізація|відмобілізував]] війська, наказав головному [[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] від можливого нападу Чорноморського флоту козаків iі у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим iі тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.
 
Невдовзі [[Запорозька Січ|Запорозька Січ]] почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька [[Флотилія|флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Дністра]]. Турецька ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок iі полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули турецький флот, спалили містечко [[Ахіоль]], а потім на 16 чайках пішли до [[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками iі лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли туркам iі в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.
 
Тим часом [[Петро Конашевич Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між [[Біла Церква|Білою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки iі заради майбутнього вирішили подати Польщі максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у Молдавію, а Сагайдачного — у Варшаву на переговори з польським королем. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем iі вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.
 
Поки турецька армія повільно рухалась по західному узбережжю [[Чорне море|Чорного моря]], запорожці всіляко їй шкодили. У липні одна частина козаків морем відправилась на [[Трабзон|Трапезунд]], а друга — в район Дунаю, де будувався міст для переправи турецької армії. Проти них Халіла-паша [[11 липня]] відрядив 150 кораблів різного типу. В морському бою запорожці вийшли переможцями, потім висадились на берег над [[Прут]]ом iі зав'язали бої з ордою Кантеміра мурзи. Дії запорожців у Туреччині та на [[Подунав'я|Подунайщині]] вносили тривогу в серця турків, гальмували просування турецької армії.
 
Досить активно діяло козацьке військо [[Яцько Бородавка|Бородавки]]. У липні — першій половині серпня невеликі козацькі загони розійшлися по території Молдавії й розгорнули активні воєнні дії. Вони спалили села в околицях [[Сороки (місто)|Сорок]] та інших багатьох міст iі навіть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тікати за [[Дунай]] під захист турецьких військ, а козаки взяли під свій контроль мало не всю країну. Основне козацьке військо трималось купи, готове відбити напади татарської орди чи турок.
 
У середині серпня вся турецька армія переправилась через Дунай iі рушила в глиб Молдавії. Козацькі загони нав'язували несподівані бої авангардним частинам турок iі таким чином затримували просування всієї армії. Один з них чисельністю 300 осіб при відступі від [[Сучава (місто)|Сучави]] наштовхнувся на татарську орду iі мусив оборонятись табором. Турецький султан кинув проти нього чи не всі війська. Приблизно 100 козаків пробились до р. Прут iі засіли там у великій печері й кілька днів відбивали всі штурми ворога. Тільки димом турки викурили козаків зі схованки iі всіх перебили.
 
200 козаків переправились через [[Прут]], i, відбиваючись від татарської [[Кіннота|кінноти]], заклали оборонний табір iі цілий день боронились від противника. Під прикриттям ночі козаки вислизнули з табора, розділились на дві частини iі відступили лісом. Але на ранок їх наздогнали ворожі підрозділи й змусили знову стати табором. Тільки під вечір туркам вдалось прорвати оборону захисників, увірватись до табору й захопити 30 зранених iі до смерті замучених козаків.
Усього ж до рук турок потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонів iі майже всіх їх було страчено. Турецький султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського
військ iі розгромити їх поодинці.
 
== Хотинська битва ==
{{main|Хотинська битва 1621}}
[[Файл:Piotr Konaszewicz Sahajdaczny.PNG|200пкс||thumb|Петро Конашевич Сагайдачний]]
Польське військо під командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] підійшло до лівого берега Дністра iі зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього iі діяти спільно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] поляків з турками iі відповів, що дасть згоду, коли польське військо вступить на територію Молдавії. Це означало початок Польщею воєнних дій безпосередньо проти Туреччини. Після цього польському урядові вже не було куди відступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра iі заклав табір під [[Хотин|Хотином]].
 
На другий день до польського табору прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли iі командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на турецький табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою iі ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег iі добрався до козацького війська, що стояло під [[Могилів-Подільський|Могилевом]].
 
На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки польського короля задовольнити козацькі прохання iі тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним iі скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари iі пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного iі він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до польського табору. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов iі турецький султан зі своєю армією.
 
== Вирішальний чинник Українського війська ==