Птахи (альбом): відмінності між версіями

У столиці «Скрябіни» не знали нікого, а Тері — небагатьох. Перепробувавши кілька домашніх студій і заручившися дружбою власника однієї з них — Віктора Кулішенка («Новий Простір»), вони нарешті через Віталія Клімова познайомилися з Юрієм Нікітіном, продюсером студії «Нова». Як то було, розповідає Ростик: «Справа в тому, що Тері Нікітіна знав давно. На „Нову“ попали так — Тері поділився з Клімовим, шо студія, на яку попали — жах, Клімов сказав, шо він зараз дзвонить з „Нови“, Тері попросив взнати, скільки би там коштував запис, Нікітін запропонував 500, Тері прийняв. На 100 баксів були куплені необхідні ДАТ касети і подібне.»

Спонсорські гроші — 600 доларів — були єдиним, що вони могли запропонувати, а без наявного матеріалу контракт був неможливий. Тож молодим новояворівцям було виділено сім ночей, протягом яких вони мали записати та звести презентабельний альбом.

Ростик коментує запис «Птахів» так: «Дійсно, то всьо писалось просто на ходу. Коли я приїхав в Київ, всі так звані болванки були готові — набрані в комп'ютері, треба було робити другий етап — запис, а тексти до деяких пісень взагалі не існували. В тому числі і „Птахи“, в Кузьми був тільки перший куплет і перша половина приспіву, другу половину пісні, допомагаючи один одному, ми складали по слові — слово Кузьма, слово я. Так і „Змучений“. Найскладніша історія була з „Мудрим“ — не було нічого. І поки Кузьма записував в кабіні вокаль апартію „L`amour“, я дописував текст. Саму велику трудність, як завжди, викликав останній куплет, і я використав давно написаний кусок, який я дуже любив і написав колись в Польщі, їдучи в гості до свого вуйка в Краків. Була ще одна проблема — в Кузьми була досить довга перерва в співанні, і виявилось, шо йому тяжко виспівувати. Розминати зв'язки не було коли — звідси і народилась така своєрідна „Птахівська“ манера „напівшепоту“ . І саме головне. Ніхто спеціально не продюсував „Птахів“ до того стилю, в якому вони є. Був дійсно напрямок — техно, але тодішня „Нова“ не могла як студія задовільнити всіх вимог того стилю, то по-перше. По-друге: не було особливо коли розбудовувати аранжі, та й можливості апаратури були не до кінця вивчені. І по-третє (то шо завжди ми називали „синдром чужого звукорежисера“): зведення Барабаша додатково зпопсило — я маю болванки незведені і вони звучать набагато твердіше. Тобто сама доля продюсувала такий звук і такий „Скрябін“, як в „Птахах“, ніхто того спеціально не робив. Повторю — робився напрямок на Техно, як на модну в той час музику. І Нікітін захотів підписати контракт вже тільки після того, як ми успішно запрезентувались в турі Білички: він побачив реакцію людей і чесно кажучи вона його трохи дивувала.»

У Києві був і викликаний з Москви Ростик, Скряба, і навіть К'юр — всі вболівали за запис альбому. Хлопці, знаходячись під враженням від Берліна та провідних музичних течій, вирішили: це має бути техно. Пусте, що «Новівська» аппаратура не дає можливості зробити його складним і сучасним. Ремікс «Планів», «Змучений», «Птахи» та їхні ремікси — все це звучить дещо примітивізовано в порівнянні навіть із речами з «Мови Риб». Але такий був задум. Хоча Нікітін, не зацікавлений у результаті їхньої роботи, не нав'язував їм свою думку, все одно було очевидно: для початку всеукраїнської популярності необхідна проста музика, що передбачить майбутню моду.