[[Файл:Zygmunt Gloger-Detail.jpg|200px|міні|праворуч|ЗигмунтЗиґмунт ГлогерҐлоґер]]
[[Файл:PL Gloger-Encyklopedja staropolska ilustrowana T.1 005.jpg|200px|міні|праворуч|Титульний аркуш Енциклопедії ГлогераҐлоґера]]
[[Файл:Zygmunt Gloger monument.JPG|200px|міні|праворуч|Надгробок ГлогераЗиґмунта Ґлоґера у Варшаві]]
'''Зи́гмунтЗи́ґмунт Гло́герҐло́ґер''' ({{lang-pl|Zygmunt Gloger}}; {{ДН|3|11|1845}} — {{ДС|16|8|1910}}) — [[Польща|польський]] науковий і освітній діяч нового часу. Етнограф, фольклорист, краєзнавець, археолог, історик. Представник [[німці|німецького]] [[шляхта|шляхетського]] роду [[Глогери|ГлогерҐлоґерів]] гербу [[Прус ІІ (герб)|Прус ІІ]]. Уродженець [[Підляшшя]]. Організатор і, перший голова [[Польське краєзнавче товариство|Польського краєзнавчого товариства]] у [[Варшава|Варшаві]]. Автор «[[Старопольська ілюстрована енциклопедія|Старопольської ілюстрованої енциклопедії]]», а також близько 800 наукових праць і, статей. Вживав псевдоніми: ''Прус'', ''Прусак'', ''Циган Северин'', ''Едмунд Заренба'', ''Гречкосій'', ''Казимир Пруський'', ''Підляшчанин'', ''Земянин'' та інші.
== Біографія ==
ЗигмунтЗиґмунт ГлогерГлоґер народився [[3 листопада]] [[1845]] року на [[Підляшшя|Підляшші]], в {{нп3|Тибори-Кам'янка|Кам'янці|pl|Tybory-Kamianka}} [[Августівський повіт|Августовського повіту]] [[Гродненська губернія|Гродненської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. З [[1858]] року він навчався у [[Варшава|Варшавській]] школі, а [[1867]] року закінчив [[Варшавська головна школа|Варшавську головну школу]]. У польській столиці юнак перебував під опікою двох істориків — [[Юліан Бартошевич|Юліана Бартошевича]] та [[Юзеф Ігнацій Крашевський|ЙосипаЮзефа Крашевського]], які справили великий вплив на формування зацікавлень молодого ГлогераҐлоґера<ref name="Adamiec">Adamiec, Marek. [http://literat.ug.edu.pl/autors/gloger.htm Zygmunt Gloger] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.</ref>.
[[1867]] року Зигмунт розпочав співпрацю із виданням «[[Варшавська Бібліотека]]», де видав [[етнографія|етнографічні]] праці (''Kilka słów o podaniach z okolic Tykocina; Kupalnocka. Stary zwyczaj palenia Sobotek pod nazwą Kupalnocki'')<ref name="Adamiec"></ref>. Наступного [[1868]] року він поступиввступив до [[Краківський університет|Краківського університету]], де студіював [[історія|історію]] та, [[археологія|археологію]]. Там Глогер познайомивсяПознайомився із [[Вінцент Поль|Вінцентом Полем]] та [[Оскар Кольберг|Оскарем Кольбергом]], які заохочували його до історико-етнографічних досліджень<ref name="Adamiec"></ref>. Молодий вчений трактував [[етнографія|етнографію]] як одну зі [[спеціальні історичні дисципліни|спеціальних історичних дисциплін]], широко використовував в дослідженнях історико-порівняльний метод<ref name="Зіневич">Зіневич, Н. О. ҐлогерҐлоґер ЗигмунтЗиґмунт // Енциклопедія історії України. — Київ: Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С.269 — 270.</ref>. Досліджував звичаї [[поляки|поляків]], [[литовці]]в та [[українці]]в Підляшшя.
[[1872]] року Зигмунт став мешкати в родинному маєтку в [[Старий Єжев|Єжеві]] [[Білостоцький повіт|Білостоцького повіту]]. Там, вінде зібрав велику бібліотеку, а також створив архів старовинних документів та, археологічну колекцію. Глогер контактувавКонтактував практично з усіма науковцями-гуманітаріям свого часу. Він проводивПроводив етнографічні та археологічні експедиції по всіх землях колишньої [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], був активістом у галузі аграрної освіти. Зигмунт був, членом Історичної комісії [[Академія знань|Академії знань]] в [[Краків|Кракові]], радником комітету [[Кредитне земське товариство в Царстві Польському|Кредитного земського товариства]] у Варшаві, а також першим президентом [[Польське краєзнавче товариство|Польського краєзнавчого товариства]]<ref name="Adamiec"></ref>.
[[1883]] року Зигмунт одружився із Олександрою Єльською, з [[білоруси|білоруського]] шляхетського роду.
ГоловноюГоловна працею життя Глогера стала йогопраця: «[[Старопольська ілюстрована енциклопедія]]» в 4-х томах, видана в [[1900]]–[[1903]] роках<ref name="Adamiec"></ref>. Вона є одним(один із цінних класичних творів з історії польських старожитностей. Енциклопедія, містить втрачені на сьогодні історичні джерела). Гаслом видання було: «Знати чужі речі то добре, а свої — обов'язок».
Серед важливих етнографічних праць Глогера: «Стародавні думи і пісні» ([[1877]], ''Starodawne dumy i pieśni''), «Байки і повісті» ([[1879]], ''Baśnie i powieści''), «Народні пісні» ([[1892]], ''Pieśni ludu''), «Польський рік в житті, традиції та пісні» ([[1900]], ''Rok polski w życiu, tradycji i pieśni''). Поміж важливих краєзнавчих праць є збірник ескізів «Долинами річок» (''Dolinami rzek''), з передмовою [[Еліза Ожешко|Елізи Ожешко]]; серед історичних — «Історична географія земель давньої Польщі» ([[1903]], ''Geografia historyczna ziem dawnej Polski'')<ref name="Adamiec"></ref>. Остання робота започаткувала широкі розвідки в галузі польської [[історична географія|історичної географії]]<ref name="Зіневич"></ref>.
Останню частину свого життя Глогер провів у Варшаві, де й помер [[16 серпня]] [[1910]] року. Свою унікальну колекцію, яку він (збирав 40 років, вчений) заповів Етнографічному товариству, Краєзнавчому товариству, Товариству громадських бібліотек у Варшаві, а також [[Музей промисловості та сільського господарства|Музею промисловості та сільського господарства]]<ref name="Adamiec"></ref>. Поховали ГлогераПохований на [[Повонзківський цвинтар|Повонзківському цвинтарі]] у ВаршавіВаршави.
== Праці ==
Глогер є авторомАвтор близько 800 праць і, статей. Серед них найважливішими є такіНайважливіші:
* ''Obchody weselne'' (1869)
* ''Skarbczyk'' (1885)
|