Палладій (Відибіда-Руденко): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
трохи більше
трохи більше
Рядок 10:
Працював у кредитній кооперації у [[Вінниця|Вінниці]]. В березні 1917 на зборах уповноважених Подільського кредитного союзу обраний членом правління. З огляду на те, що голова [[Маркович Дмитро Васильович|Д. Маркович]] активно зайнявся політисними питаннями, вирішення всіх господарських справ взяв на заступник Відибіда.
 
В серпні 1917 року — у складі обраного форумом Центрального українського кооперативного комітету — як представник від Подільського союзу — разом з Д. Марковичем.
Активний діяч ТУП ([[Товариство Українських Поступовців]]), член УЦР ([[Українська Центральна Рада]]), від листопада [[1918]] — завідуючий фінансового відділу УНР ([[Українська Народна Республіка]]), від [[1919]] — [[Рада Народних Міністрів УНР|заступник міністра фінансів]] [[УНР]].
 
Активний діяч ТУП ([[Товариство Українських Поступовців]]), член УЦР ([[Українська Центральна Рада]]). За об'єднавчим списком від УПСР, УСДРП та Української селянської спілки 12 листопада 1917 обраний депутатом Всеросійських установчих зборів.
 
Активний діяч ТУП ([[Товариство Українських Поступовців]]), член УЦР ([[Українська Центральна Рада]]), відВід листопада [[1918]] — завідуючий фінансового відділу УНР ([[Українська Народна Республіка]]), від [[1919]] — [[Рада Народних Міністрів УНР|заступник міністра фінансів]] [[УНР]].
 
Займав активну громадянську позицію: один із засновників Союзу подільських українців, був членом Губернської української ради, член Вінницьких земських зборів, Губернської управи, радний Вінницької міської думи.
 
Від [[1921]] — священик на [[Волинь|Волині]], член Духовної консисторії. Від [[1934]] — у [[Варшава|Варшаві]]: секретар Митрополичої канцелярії, управитель Емеритальної каси православного духовенства у [[Польща|Польщі]]. [[1935]] прийняв [[чернецтво]]. У лютому [[1941]] [[Діонісій (Валединський)|митрополитом Діонисієм]] [[хіротонія|висвячений]] на архієпископа Краківського і Лемківського у Генеральній губернії, згодом — також Львівського ([[Польська Православна Церква|Польської православної церкви]]).