Вікіпедія

Формула-1 — Гран-прі Сан-Марино 1994: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Addbot (обговорення | внесок)
Боти
140 524 редагування
м Вилучення 23 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q171552
Рядок 69:
 
==== Другий старт ====
Результати повторно проведеної гонки встановлювалися за загальними результатами перерваної першої та другої гонок. Із моменту повторного старту Герхард Бергер лідирував на трасі, але Шумахер все ще лідирував у перегонах в цілому завдяки часу, на який він випереджав Бергера перед тим, як перегони було зупинено. Шумахер вийшов у лідери гонки на 12 колі і на 4 колах пізніше, коли Бергер залишив перегони через проблеми з керуванням боліду. Коли Шумахер вирішив здійснити [[піт-стоп]], на деякий час лідерство в гонці захопив пілот команди [[Феррарі (команда Формули-1)|«Феррарі»]] [[Нікола Ларіні]] (італієць заміняв [[Жан Алезі|Жана Алезі]], який на тестах отримав травму шиї<ref name="f1news.ru">{{cite web|url=http://www.f1news.ru/Championship/2008/100/25.shtml|title=ГП Сан-Марино'94: Черный день календаря|accessdate=2011-04-24|date= |work=Александр Кабановский|publisher=www.f1news.ru|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtTRXTL|archivedate=2013-06-22}}</ref>), але порядок відновився, коли Ларіні сам був вимушений заїхати на піт-стоп<ref>{{cite web|url=http://www.grandprix.com/gpe/rr551.html|title=Grand Prix Results: San Marino GP, 1994|accessdate=2006-10-28|date= |work=GP Encyclopedia|publisher=www.grandprix.com|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtVojJE|archivedate=2013-06-22}}</ref>.
 
За десять кіл до фінішу, виїжджаючи з піт-лейн, [[Мінарді (команда Формули-1)|«Мінарді»]] [[Мікеле Альборето|Мікеле Альборета]] втратила заднє колесо, яке влучило в механіків «Феррарі» і «Лотус». У підсумку по два механіки з кожної команди були доставлені до лікарні<ref>{{cite video | people = Rider, Steve (Presenter) |date=1994 |title=San Marino Grand Prix | medium = Television |location=London, United Kingdom |publisher=BBC}}</ref><ref name="f1news.ru"/>.
 
Переможцем гонки став Міхаель Шумахер, який здобув 10 очок і утримав перше місце в особистому заліку пілотів — після перших трьох гонок [[Формула-1 — Чемпіонат 1994|сезону 1994 року]] він набрав максимально можливу кількістю очок&nbsp;— 30. Друге місце посів Нікола Ларіні, здобувши перший (і єдиний) подіум у своїй кар'єрі. Третім перетнув фінішну пряму [[Міка Хаккінен]]. Подіум тієї гонки був без шампанського. Це була данина пам'яті Роланду Ратценбергеру і Айртону Сенні<ref name="of1magazine.ru">{{cite web|url=http://www.of1magazine.ru/?p=207|title=ГП Сан-Марино'94: Черный день календаря|accessdate=2011-04-24|date= |work=Виталий Крысанов|publisher=www.of1magazine.ru|deadurl=unknown-host}}</ref>.
 
=== Після Гран-прі ===
Через дві години і двадцять хвилин після того як Шумахер перетнув фінішну лінію, о 18:40 за місцевим часом, доктор Марія Тереза Фіандрі повідомила про смерть Айртона Сенни. Офіційним часом смерті було названо 14:17 за місцевим часом, тобто, Сенна помер на місці аварії<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfle5.html |title=Secrets of Senna's black box|accessdate=2006-10-28|date=1997-03-18|work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtWaBrB|archivedate=2013-06-22}}</ref>. За основною версією причиною смерті став один з елементів підвіски, що пробив шолом і викликав сильну втрату крові і частини мозкової субстанції<ref>{{cite news |first=Ian |last=Thomsen |title=Williams Says Italy May Cite Steering In Senna's Death |url=http://www.iht.com/articles/1995/02/11/prix_0.php |work=International Herald Tribune |publisher= |date=1995-02-11|accessdate=2006-10-28 |archiveurl = http://web.archive.org/web/20061123015308/http://www.iht.com/articles/1995/02/11/prix_0.php |archivedate = 2006-11-23}}</ref>.
 
Конфігурація [[Автодром Енцо і Діно Феррарі|траси Імола]] [[1994|1994 року]], на якій відбувалися гран-прі починаючи з [[1981|1981 року]]<ref>{{cite web|url=http://www.gpracing.net192.com/circuits/45.cfm|title=Autodromo Enzo e Dino Ferrari - Imola|accessdate=2006-10-28 |date= |work= |publisher=www.gpracing.net192.com| archiveurl = http://web.archive.org/web/20061026040948/http://www.gpracing.net192.com/circuits/45.cfm| archivedate = October 26, 2006}}</ref>, більше не використовувалась в етапах чемпіонату Світу з автогонок у класі «Формула-1». У відповідь на низку трагічних подій трасу було значно змінено для забезпечення безпеки у наступних гонках. Перш за все, зміни торкнулися місця багатьох великих аварій&nbsp;— повороту «Тамбурелло» (у цьому повороті також зазнали аварій [[Герхард Бергер]] [[1989|1989 року]] і [[Нельсон Піке]] — [[1987|1987 року]]), який було перероблено зі швидкісного повороту на набагато повільнішу [[Шикана (автоспорт)|шикану]]. Гонка призвела до зміни правил [[Міжнародна Автомобільна Федерація|ФІА]], щодо конструкції болідів «Формули-1». Нові правила [[1995|1995 року]] вимагали, щоб усі команди створили абсолютно нові конструкції болідів, оскільки автомобілі 1994 року їм не відповідали<ref>{{cite news |first=Peter |last=Wright |title=Preview of 1995 Formula1 Cars |url=http://www.grandprix.com/ft/ft00187.htm |work= |publisher=www.grandprix.com |year=1995 |accessdate=2006-10-28}}</ref>. Стурбованість висловлена Сенною і Бергером на короткій прес-конференції перед гонкою призвела до реформи [[Асоціація гонщиків Формули-1|Асоціації гонщиків Формули-1]] на наступній гонці сезону&nbsp;— [[Формула-1 — Гран-прі Монако 1994|Гран-прі Монако 1994 року]]. Основна мета реформи полягала в наданні пілотам можливості для обговорення питань безпеки з метою підвищення її стандартів після інцидентів, що сталися на трасі в Імолі. На наступному тогорічному [[Формула-1 — Гран-прі Монако|Гран-прі Монако]] перші два стартових місця на стартовому полі було розфарбовано у бразильський та австрійський прапори на спомин про двох загиблих пілотів. Також перед стартом гонки була хвилина мовчання.
Рядок 90:
== Судовий процес ==
 
Згодом італійські прокурори порушили судову справу проти шести осіб за фактом причетності до загибелі Сенни. За звинуваченням у ненавмисному вбивстві перед судом постали: власник команди [[Вільямс (команда Формули-1)|«Вільямс»]] [[Френк Вільямс]], технічний директор команди [[Патрік Гед]], головний конструктор боліда [[Едріан Ньюї]], а також директор [[Автодром Енцо і Діно Феррарі|автодрому Енцо і Діно Феррарі]] Федеріко Бендінеллі, співвласник траси Джорджіо Поджі і представник ФІА&nbsp;— директор гонок Ролан Брюїнсеред<ref>{{cite book |last=Hamilton |first=Maurice |authorlink= |editor= |others= |title=Frank Williams |accessdate= | edition = |date= |publisher=Macmillan |location= |isbn=0-333-71716-3 |page=276}}</ref>. Вирок суду було оголошено [[16 грудня]] [[1997|1997 року]], з усіх шістьох звинувачення у вбивстві було знято<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/newsfl10.html |title=All six cleared in Senna trial |accessdate=2006-10-28|date=1997-12-16 |work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtXxU0e|archivedate=2013-06-22}}</ref>. Слідство дійшло до офіційного висновку, що причиною аварії Сенни стала поломка рульового керування<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/trialidx.html |title=Faulty Steering Caused Crash!|accessdate=2006-10-28|date= |work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtYfto6|archivedate=2013-06-22}}</ref>. Перед початком сезону і після перших двох гонок Айртон Сенна скаржився не лише на погану керованість «Вільямса» без електронних помічників, але й на те, що в {{comment|кокпіті|кабіні водія}} його ногам не вистачало місця, зокрема йому заважав механізм рульового керування. У «Вільямсі» досить скоро знайшли просте рішення цієї проблеми. Було вирішено зменшити діаметр центральної частини рульового механізму, що проходила по кокпіту, з нормальних 22 міліметрів до 18 міліметрів<ref>{{cite web|url=http://tbfoc.narod.ru/Rus/1994/Sai/black_a.htm |title=«Чёрный уик-энд» хроника трагедии |accessdate=2011-04-25|date= |work= |publisher=www.tbfoc.narod.ru|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtZMHVW|archivedate=2013-06-22}}</ref>. У підсумку саме на місці кріплення цієї вузької частини рульова колонка і зламалася.
 
Державним прокурором було подано апеляцію на рішення суду проти Патріка Геда і Едріана Ньюї. [[22 листопада]] [[1999|1999 року]] згідно зі статтею 530 Кримінального кодексу Італії, підсудних Геда і Ньюї було виправдано через відсутність доказів скоєння злочину<ref>{{cite web|url=http://www.ayrton-senna.com/s-files/apelindx.html |title=Appeal absolves Head and Newey |accessdate=2006-10-28|date= |work=Senna Files|publisher=www.ayrton-senna.com|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HYtaYNUn|archivedate=2013-06-22}}</ref>. У січні [[2003|2003 року]] результат апеляції було анульовано і наказано провести повторний перегляд судової справи, оскільки Касаційний Суд Італії вважав, що статтю 530 було неправильно тлумачено<ref>{{cite news |title=Senna death case back in court |url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/motorsport/formula_one/2701713.stm |work= |publisher=BBC Sport |date=2003-01-28 |accessdate=2006-10-28}}</ref>. [[27 травня]] [[2005|2005 року]] обох обвинувачених (Патріка Геда і Едріана Ньюї) було повністю виправдано<ref>{{cite news |title=Top designers acquitted on Senna |url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/motorsport/formula_one/4587195.stm |work= |publisher=BBC Sport |date=2005-05-27 |accessdate=2006-10-28}}</ref>.
 
== Класифікація ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Формула-1_—_Гран-прі_Сан-Марино_1994