Попівка (Охтирський район): відмінності між версіями

Більше 180 вроїнів загинуло в боях, пропало безвісті, померло в полоні. Це з жителів с.Попівка. А якщо брати по сільській Раді то всіх загинуло 308 чоловік (Лугівка 65 чол.,с.Стрілецька Пушкарка 54 чол.). Більшість воїнів нагороджено орденами і медалями за мужність і відвагу проявлені в боях з ворогом. Ворогами було страчено ще двох патріогів-активістів Білоконя Михайла Івановича та Кузьменко Антона Кузьмича. Страчені вони у березні 1943 року за непідкорення фашистському режиму. В с. Попівка страчені партизани, які не були жителями села. Це начальник штабу Великописарівського партизанського загону Петренко Володимир Федорович,1911 року, народження,уроженець с. Верещаки Черкаської області, та уроженка м.Вінниці Саніна Єлізавета Василівна, 1914 року уроженка міста Севастополя.Страчені у лютому 1942 року.

 

 

Треба зазначити іще одну характерну деталь з життя попівчан: десь наприкінці 40-х на по чатку 50-х років на р Ворсклиця будувалася гідроелектростанція яка деякий час давала електроенергію. Правда, освітленням вона охоплювала тільки частину села. І в зв'язку недосконалістю будові і некваліфікованим доглядом за нею у весінний паводок була зруйнована. Працівники сільського господарства в цілому мали непогані показники. Хороші урожаї зернових та техічних культур щорічно одержували трударі. А в 70-х, 80-х роках, за трудові успіхи було нагороджено більше 100 пірацівників, з них 5 орденом Трудового Червоного Прапора, а механізатор Нетреба Павло Володимирович став кавалером двох орденів Трудової Слави.