Кондак (піснеспів): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) м Вилучення 15 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q1337498 |
A1 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
Церковні перекази пов'язують виникнення кондаку з іменем [[Роман Солодкоспівець|Романа Солодкоспівця]] (VI ст.), якому уві сні явилася [[Богоматір]] з таким сувоєм, після чого він створив ''Акафіст до Пресвятої Богородиці'', в якому чергуються кондаки й [[ікос]]и.
Стародавні кондаки — багатострофні (близько 20-30 строф) поеми. Строфи об'єднувалися єдиним [[рефрен|рефреном]] та єдиним метричним складанням, заснованим на [[віршування силабічне|ізосилабізмі]]. Перша строфа була вступом, остання — узагальненням повчального характеру. Строфи читав канонарх, рефрен співав народ. З [[VIII століття|VIII століття]] кондак як жанр витісняється [[Канон (піснеспів)|каноном]]. Число строф кондака скорочується.
У пізнішому православному богослужбовому ужитку збереглися дві строфи, звані кондаком та [[ікос|ікосом]], які читаються або співаються після шостої пісні канону. Цей же кондак читається на [[Години (церковна служба)|години]]. Виняток становить зберігся повним кондак, який співається і читається при відспівуванні [[священик|священика]] або [[єпископ|архієрея]].
Кондаков також називаються менші за обсягом (на відміну від [[икос|икосов]]) строфи [[акафіст|акафісту]].
Статут про спів тропарів та кондаків міститься в [[Типікон|Типіконі]] (глава 52, а також глави 23, 4, 5, 12, 13, 15).
==Див. також==
| |||