Відкрити головне меню

Зміни

6 байтів вилучено, 6 років тому
Після проходження випробувань літак отримав позначення Як-3. Згідно з постановою [[Державний комітет оборони|ДКО]] від [[26 жовтня]] [[1943]] року серійне виробництво Як-3 почалося на авіазаводі №&nbsp;292 в [[Саратов]]і. Перший серійний Як-3 піднявся в повітря [[8 березня]] [[1944]] року. Конструктивно серійні машини не відрізнялись від літака-прототипа, на них ставилися двигуни М-105ПФ2, що мали дещо більшу потужність в порівнянні з М-105ПФ. Озброєння перших 197 серійних Як-3 складалося з гармати ШВАК і кулемета УБС (пізніше на них стали ставити другий синхронний кулемет). На початку серійного виробництва тільки половина машин оснащувалася [[радіостанція|радіостанцією]], на іншій половині ставилися тільки [[радіоприймач|приймачі]]<ref name="jairspb">[http://jairspb.org/?page_id=193 Як-3] на сайті [http://jairspb.org/ Военные самолеты Второй Мировой] {{ref-ru}}</ref>.
 
Як-3 з двигуном ВК-105ПФ2 на той час вважався самим легкимнайлегшим і самим маневренимнайманевренішим не тільки серед літаків сімейства «Як», а й серед всіх літаків воюючих сторін. Дослідні зразки Як-3 ВК-107А і Як-3 ВК-108 показали найбільшу для радянських поршневих літаків швидкість&nbsp;— відповідно 720 і 745 км/ч, які наближалися до гранично можливим для літаків з [[Двигун внутрішнього згоряння|поршневими двигунами]]. Як-3 значно перевершував у швидкості, скоропідйомності і маневреності німецькі винищувачі [[Messerschmitt Bf 109|Me-109G-6]] і [[Focke-Wulf Fw 190 Wurger|FW-190A-8]], особливо на висотах від 0 до 5000&nbsp;м, де зазвичай відбувалися повітряні бої. Дещо поступаючись Як-9 ВК-107А в льотно-тактичних характеристиках, Як-3 ВК-105ПФ2 перевершував його, в першу чергу, з доведення гвинто-моторної групи, що робило його більш надійним в експлуатації і боєздатним<ref name="airwar">[http://www.airwar.ru/enc/fww2/yak3.html Як-3] на [http://www.airwar.ru/index.html airwar.ru: Большая авиационная энциклопедия «Уголок неба»] {{ref-ru}}</ref>.
 
== Модифікації ==