Відмінності між версіями «Тарнович Юліян Стефанович»

вікіфікація
м (орфографія)
(вікіфікація)
В [[1928]] р. почав дописувати до студентських підпільних видань, таких як «Неділя» і «Бескид». У [[1929]]-[[1932]] р. навчається у Торговельній академії у [[Львів|Львові]]. Уже в [[1930]] р. появляються на сторінках майже усіх українських часописів у Львові його нариси, новели, оповідання та статті переважно на економічні та господарські теми. В [[1933]] р. вступає на філософський факультет [[Львівський університет|Львівського університету]], де навчається до кінця [[1935]] р. В [[1935]] р. стає співробітником [[НТШ|Наукового товариства ім. Тараса Шевченка]].
 
У [[1934]] р. старанням [[Лемки|Лемківської]] комісії при Товаристві «Просвіта» у видавництві «Українська преса» Івана Тиктора формується редакційна колегія часопису «Наш лемко», Тарнович стає його редактором. «Нашому лемкові» надає український патріотичний характер (на противагу видаваній у Криниці русофільській газеті «Лемко») і редагує його до вибуху війни у [[1939]] р. Одночасно засновує «Бібліотеку Лемківщини», в якій було надруковано сім його книжок. Писав тоді під псевдонімами: Юліан Бескид, Юрій Землян і Осип Журба. За переконання і активну патріотичну діяльність на Лемківщині його постійно переслідувала поліція, а згодом він був ув’язнений і тривалий час просидів у [[Береза Картузька|Березі Картузькій]].
 
У квітні [[1940]] р. Юліан Тарнович виїжджає до Кракова, там же редагує «Народну бібліотеку», в якій було надруковано його дев’ять книжок про Лемківщину. Між ними «20 років неволі Лемківщини під польським ярмом» та «Матеріальна культура Лемківщини». Тут також почав редагувати тижневик «[[Краківські вісті]]». У 1941 р. після вибуху Німецько-радянської війни повертається до Львова, де редагує шість тижневиків: [[Рідна Земля (тижневик)|«Рідна земля»]], «Станіславські вісті», «Тернопільський голос», «Воля Покуття», «Стрийський голос» і «Голос Підкарпаття». Пише літературні нариси і новели для щоденника «Львівські вісті».