Тувинці: відмінності між версіями

Тувинці (самоназва тива кіжи, застарілі назви – урянхайці, сойони, сойоти) – тюркський народ, один з корінних народів Саяно-Алтайського нагір’я. Осн. населе-ня Р-ки Тива (РФ). Столиця Тиви м. Кизил – географ. Центр Азії. Чис-сть в світі – понад 300 тис. чол. (2005), з них понад 2/3 у РФ, також у Китаї та Монголії (понад 20 тис. чол.). За релігією буддисти та прибічники традиційних культів (шаманізм). Серед тувинців нема однорідності, зах.-і групи зберігають більше тюркських ознак, східним тувинцям, зокрема тоджинцям (інколи розглядаються як окремий народ, субетнічна група тувинців тощо) притаманні риси монгольських народів. Етногенез тувинців виглядає так, що на тер-ії Тиви жило давнє центр.-азійське населення (за версією пращури киргизів), яке в 13-14 ст.ст. зазнало експансії монголів, які значно вплинули на антрополог. тип суч. тувинців. А вже до початку 19 ст. усі групи тувинців, включно зі східними, були повністю потюрчені, що власне і стало кінцем формуванням тувин. нації. Цікаво, що Тива нарівні з Монголією зберігала незалежність після нац.-визвольних революцій (у Тиві в 1921 р.), але в 1944 р. «добровільно» увійшла у склад СРСР на правах ОА (у 1961 р. перетворено на АРСР, сьогодні, з 1991 р. – Р-ка Тива). Зараз Тива – одна з нечисленних рос. автономій, де корінна нація переважає за чис-стю росіян і складає більше половини заг.-го населення (у Тиві тувинців 2/3). Тувинці – талановитий народ. На весь свій відомий хоомей – тувин. горловий спів. Осн. жанром ф-ру є не казки, а алгиші – шаманські міфи духам природи, світу, про визначних шаманів і події, побутові тощо. Цей факт за СРСР замовчувався, а сам жанр не розвивався, після 1991 р. виконання і творення алгишів відроджено зусиллями ентузіастів і нац. науковців та інтелігенції, перш за все завдяки від. письменнику і етнографу Монґуш Кенін-Лопсану.▼