Теорія Редже: відмінності між версіями

'''Теорія Редже''' (метод полюсів Редже, метод комплексних [[Момент імпульсу|кутових моментів]]) - в [[квантова механіка|квантовій механіці]] та [[квантова теорія поля|квантовій теорії поля]] метод описання та дослідження [[Розсіювання частинок і хвиль|розсіяння елементарних частинок]], що ґрунтується на формальному [[Аналітичне продовження|аналітичному продовженні]] парціальних амплітуд з області фізичних значень моменту імпульсу M=ћJ, J= 0, 1, 2, ... в область комплексних значень J. Метод був введений італійським фізиком [[Туліо Редже]] при вивченні аналітичних властивостей квантовомеханічної [[Амплітуда розсіяння|амплітуди розсіяння]].

Математичні дослідження процесу розсіяння показали, що [[Резонанс (фізика елементарних частинок)|резонанси]] та зв'язані стани в амплітуді розсіяння з'являються серіями, кожну з яких характеризує певна функціональна залежність між моментом та квадратом маси (в енергетичних одиницях): J=a(t) (тут t - змінна Мандельштама, що є квадратом маси). При цьому резонанси даної серії виникають лише при тих масах, для яких функція a(t) дорівнює цілому невід'ємному числу (0, 1, 2, ...), що є [[Спін|спіном]] резонансу. Ця функціональна залежність називається траєкторією полюса Редже. В парціальній амплітуді розсіяння це явище описується доданками, що мають вигляд полюса: b(t)1/(J-a(t)). Тут b(t) - [[Лишок|лишок]] полюсу Редже.

При певних не дуже великих t, де a(t) дійсна, цілочисельні значення a(t) відповідають стабільним зв'язаним станам. При великих t, що перевищують границю суцільного [[Спектр|спектру]] ([[кінетична енергія]] частинки додатня), функція a(t) стає комплексною: a(t) = Re a(t)+i Im a(t). Тоді дійсна частина продовжує визначати положення тепер вже резонансного рівня, а уявна частина пропорційна повній ширині рівня, тобто визначає [[час життя]] резонансу.