Українська соціал-демократична робітнича партія: відмінності між версіями

 

За [[Гетьманат]]у УСДРП була в опозиції, а її лідери (В. Винниченко, [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюра]] й ін.) тимчасово були ув'язнені. УСДРП брала участь в [[Український Національний Союз|Українському Національному Союзі]], в підготовці перевороту і в формуванні [[Директорія УНР|Директорії]], до якої увійшли В. Винниченко (голова) й С. Петлюра. Діячі УСДРП стояли на чолі уряду ([[Чехівський Володимир Мусійович|В. Чехівський]], [[Мартос Борис Миколайович|Б. Мартос]], [[Мазепа Ісаак Прохорович|І. Мазепа]]) або брали участь в інших урядах.

 

На IV з'їзді (10 — 12 січня 1919) УСДРП розкололася на дві фракції: праву — «офіційну соціал-демократичну» і ліву — «незалежну», яка ставилася з застереженнями до централістичної політики російської комуністичної партії в Україні, але визнавала потребу організації радянської влади в Україні і встановлення «диктатури пролетаріату» та негайного миру з радянською Росією ([[Пісоцький Анатоль|А. Пісоцький]], [[Мазуренко Василь Петрович|В.]] і Ю. Мазуренки, М. Ткаченко, [[Авдієнко Михайло Оверкович|М. Авдієнко]]). Проти названих виступали М. Порш, В. Винниченко, С. Петлюра, І. Мазепа і більшість з'їзду, обстоюючи потребу «трудової демократії», повільну соціалізацію головних галузей народного господарства та підтримку Директорії. На Трудовому Конгресі УСДРП висловилася за демократичний парламентаризм, здійснення важливих соціальних реформ, залишення верховної влади в руках Директорії, а на місцях — комісарів.