Nehalem (мікроархітектура): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 18:
 
==Історія==
Згідно стратегії «тік-так», якій компанія намагається слідувати останнім часом, щороку оновлюється чи архітектура процесорів, або використовуваний техпроцес. Першими процесорами «ери» архітектури Nehalem були Bloomfield. Bloomfield - сімейство, що складається з десктопних[[десктоп]]них ([[Core i7]]) і серверних ([[Xeon]]) процесорів. Так, серверні Xeon були повністю сумісні з десктопними материнськими платами і функціонально відрізнялися від Core i7 тільки наявністю підтримки [[ECC-пам'ять|ECC-пам'яті]]. Всі ці процесори встановлювалися в роз'єми [[Socket 1366]] і використовували чипсети з кодовою назвою Tylersburg. Для десктопних процесорів доступний один чипсет - X58, дорогий і гарячий. Були й спеціальні серверні чипсети. Одночасно було випущено сімейство серверних процесорів, що підтримують роботу в двопроцесорних системах - Gainestown. Принциповою відмінністю цих процесорів була наявність двох шин [[QuickPath Interconnect|QPI]]. Одна з'єднувала його з чипсетом, а друга - з іншим процесором.
 
Потім у Intel було «позачергове» оновлення. Справа в тому, що Bloomfield були дорогими процесорами, і увійти навіть до mainstream-сегменту з ними було дуже скрутно. Одним з нововведень Bloomfield відносно більш старих процесорів Intel стала інтеграція в процесор контролера пам'яті. У нових процесорах було вирішено спростити цей контролер (з трьохканального до двоканального) і перемістити в кристал контролер [[PCI Express]] 2.0. Таким чином позбулися північного мосту і шини QPI, що істотно знизило вартість систем на базі нових процесорів за рахунок невеликих втрат у швидкості. Нове сімейство десктопних і серверних процесорів називалося [[Lynnfield]]. Зрозуміло, настільки серйозні зміни зажадали розробки нового процесорного роз'єму і нового чипсета; відповідно, з'явився роз'єм [[Socket 1156]] і чипсет P55. Двопроцесорні сервери поки при цьому залишилися долею Gainestown.
 
Також інновації, вироблені при створенні Lynnfield, нарешті дозволили перенести архітектуру Nehalem в мобільний сегмент. Вийшло сімейство мобільних процесорів під назвою Clarksfield. Вони теж називаються Core i7 і від десктопних моделей їх можна відрізнити за суффиксусуффиксом M в кінці.
 
Intel вирішила продавати всі процесори архітектури Nehalem під брендом «Core i''№''», розділяючи таким чином моделі по продуктивності і позиціонуванню. Відповідно, Core i3 - low-end, Core i5 - mainstream, Core i7 - performance. Плюс, для самих бюджетних моделей все ще буде використовуватися бренд Pentium. Таким чином, під одним і тим же брендом може ховатися як процесор Bloomfield, так і Lynnfield, або навіть мобільний Clarksfield<ref>[http://www.ferra.ru/ru/system/94482/ Clarkdale, Core i3, Core i5, H55, Intel GMA HD и другие...]{{ref-ru}}</ref>.
 
== Примітки ==
{{reflist}}