Василишин Андрій Володимирович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4104479) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Картка:Лідер
| ім'я =
| зображення = Василишин Андрій Володимирович.jpg
| розмір_зображення =
| зображення_підпис =
| посада = ''1-й'' [[Список міністрів внутрішніх справ України|Міністр внутрішніх справ України]]
Рядок 25:
| релігія =
| особистий підпис =
| нагороди = {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден Червоної Зірки}} {{Орден Червоної Зірки}}
{{!}}}
{{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Почесна грамота Кабінету Міністрів України}}{{!!}}{{Іменна вогнепальна зброя}}
{{!}}}
{{Заслужений юрист України}}
| партія =
}}
'''Андрій Володимирович Василишин''' (* [[24 квітня]] [[1933]], с. [[Веснянка (Старокостянтинівський район)]], [[Хмельницька область]])
== Родина ==
[[Українець]]. Батько Володимир Васильович (1909-1983) і мати Анна Юхимівна (1911-1988) — колгоспники. Дружина Тамара Василівна (1937). Син Андрій (1968) — кандидат медичних наук, лікар лікарні «Київміськбуду».
▲'''Андрій Володимирович Василишин''' (* [[24 квітня]] [[1933]], с. [[Веснянка (Старокостянтинівський район)]], [[Хмельницька область]]) - [[генерал внутрішньої служби України]] (з 1993); [[міністр внутрішніх справ України]] ([[1990]]-[[1994]]).
==
== Трудова діяльність ==
* 1950 — закінчив навчальний комбінат Міністерства радгоспів СРСР.
1982-[[1985]] – начальник УВС Київського облвиконкому. ▼
* Січень 1950 — жовтень 1952 — зоотехнік колгоспів Старокостянтинівського району та інкубаторної станції Хмельницької області, шофер автотранспортної контори (місто Старокостянтинів).
* Жовтень 1952 — грудень 1954 — солдат, курсант Авіашколи авіації далекої дії ЗС СРСР.
* Грудень 1954 — вересень 1957 — старший стрілець, командир вогнепального устатковання літака авіаполку авіації далекої дії.
* Вересень 1957 — вересень 1959 — курсант Київської спеціальної школи міліції МВС СРСР.
* Вересень 1959 — липень 1963 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням державної власності Управління міліції міста Києва.
* Липень 1963 — лютий 1964 — слідчий Управління охорони громадського порядку міста Києва.
* Лютий 1964 — березень 1970 — слідчий, старший слідчий, старший слідчий з особливо важливих справ слідчого управління МВС УРСР.
* Березень 1970 — лютий 1972 — заступник начальника слідчого відділу УВС Київського облвиконкому.
* Лютий 1972 — квітень 1974 — начальник відділу дізнання МВС УРСР.
* Квітень 1974 — березень 1982 — начальник УВС Чернівецького облвиконкому.
* Липень 1985
Брав участь в розробці законів, розпоряджень і статутів України: «Про міліцію» (1990), «Про громадянство України» (1991), «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992), «Про війська внутрішньої та конвойної охорони» (1992), «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (1992), «Про попереднє ув'язнення» (1993), «Про дорожній рух» (1993), «Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (1992), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (1993), «Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (1991) та інші.
▲1985 - призначений заступником міністра внутрішніх справ УРСР і начальником УВС Київського міськвиконкому.
За керівництва створені служби і підрозділи: Національне бюро Інтерполу України, Служба міжнародних зв'язків, Головне управління боротьби з організованою злочинністю, підрозділ «Беркут» тощо; нові навчальні заклади, Національний музей «Чорнобиль» тощо.
▲З [[26 липня]] [[1990]] по [[21 серпня]] [[1994]] – [[міністр внутрішніх справ України]].
[[11 червня]] [[2005]]
▲До відставки (квітень [[1995]]) був радником Міністерства внутрішніх справ України.
Член колегії журналу «Право України».
▲[[11 червня]] [[2005]] - на II конгресі Української секції [[Міжнародна поліцейська асоціація|Міжнародної поліцейської асоціації]] в [[Київ|Києві]] обраний президентом УС МПА.
Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
== Нагороди та звання ==
* Почесний працівник МВС України.
* Заслужений працівник МВС України.
* Заслужений працівник МВС СРСР.
* Заслужений юрист України (квітень 2003).
* Ордени Червоної Зірки (двічі).
* Почесна відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя».
* Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003), Почесна грамота і пам'ятна медаль Верховної Ради України «10 років незалежності України».
* Ордени Святого мученика Трифона (РПЦ), «Христа Спасителя» (УПЦ КП), «За трудові досягнення» IV ступеня (Міжнародний відкритий рейтинг популярності «Золота Фортуна»), «Лицарської доблесті» V ступеня (Великий магістр Архістратига Михаїла), «Українського гетьманського війська», «Козацької слави» I ступеня.
* 26 медалей і 34 відомчі відзнаки МВС України та інших силових структур, зокрема: «Хрест Слави», «Лицар Закону», «За відзнаку в службі», «За мужність і відвагу».
Лейтенант (серпень 1959), старший лейтенант (жовтень 1962), капітан (вересень 1965), майор (жовтень 1968), підполковник (листопад 1971), полковник (квітень 1974), генерал-майор (жовтень 1978), генерал-лейтенант міліції (лютий 1990), генерал-полковник внутрішньої служби (січень 1992).
Занесений до книги «Визначні юристи сьогодення».
Почесний професор Національної академії внутрішніх справ України.
Почесне звання «Народний посол України» (Українське народне посольство).
== Посилання ==
* [http://bihun.in.ua/jusfame/personalistichna-enciklopedija-prava/v Персоналістична енциклопедія права]
{{succession|office= 1-й [[Міністр внутрішніх справ України]] <br>[[26 липня]] [[1990]]— [[21 серпня]] [[1994]] |succeeded= [[Радченко Володимир Іванович]]}}
{{Уряд Вітольда Фокіна}}
Рядок 62 ⟶ 103:
[[Категорія:Міністри внутрішніх справ України]]
[[Категорія:Генерали внутрішньої служби України]]
[[Категорія:Ліквідатори аварії на ЧАЕС]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Уродженці Старокостянтинівського району]]
| |||