Відмінності між версіями «Чорноморець Юрій Павлович»

 
Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповіник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів - тобто вживається у обмеженному значенні, аналогічно до терміну "християнський аристотелізм" по відношенню до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо - у теології, яка має справу із статичним змістом, який знакодить різне мовне значення (у статті "Необхідність пізнання традиції" в 15 номері "Трудів КДА"). Аналіз проблемних положень теології св Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.
В цілому, як у мехажмежах неопатристика, так і "радикальної ортодоксії" притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо - софіологію).
 
==Вибрана бібліографія==
Анонімний користувач