Дніпровська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) м Вилучення 2 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q2080457 |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Infobox Military Conflict
|conflict = Дніпровська повітряно-десантна операція
|partof = [[Битва за Дніпро]]<br/>[[Радянсько-німецька війна]]
|image = [[Файл:Ily-4.jpg|300px]]
|caption = Основні типи літаків, що були задіяні в операції:<br/> [[Військово-транспортний літак|транспортний]] [[Лі-2]] (ліцензійний американський [[Douglas DC-3]]) та [[бомбардувальник]] [[Іл-4]]
|date = [[25 вересня]] — [[28 листопада]] [[1943]] року
|place = Сучасні [[Черкаська область|Черкаська]] та [[Київська область|Київська області]], [[Україна]]
|result = Провал визначеного за [[Замисел операції|замислом]] [[Бойове завдання|завдання]] операції, перемога німецьких військ
|combatant1 = {{USSR}}
|combatant2 = {{GERnazi}}
|commander1 = {{Прапорець|USSR}} [[Ватутін Микола Федорович|М. Ф.
|commander2 = <span style="white-space:nowrap">{{Прапорець|GERnazi}} [[Еріх фон Манштейн|Е. фон Манштейн]]</span><br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Герман Гот|Г. Гот]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Генріх Ебербах|Г. Ебербах]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Вальтер Нерінг|В. Нерінг]]
|strength1 = 4 575 осіб
|strength2 = понад 10 000 осіб
|casualties1 = 3 500 [[Загиблий у бою|загиблих]], захоплених в [[полон]], [[Зниклий безвісти|зниклих безвісти]]
|casualties2 = близько 3 000 загиблих
|campaign =
}}
{{Битва за Дніпро}}
Рядок 21:
'''Дніпро́вська пові́тряно-деса́нтна опера́ція''' — масштабна [[повітряно-десантна операція]] часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]], яка була проведена [[Червона армія|радянськими військами]] протягом [[25 вересня]] — [[28 листопада]] [[1943]] року на території [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Київська область|Київської областей]] [[УРСР]]. Головним завданням операції було захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу на території [[Правобережна Україна|Правобережної України]] поблизу [[Дніпровський закрут|Дніпровського закруту]], в районі [[Великий Букрин|Великого Букрина]] — так званого [[Букринський плацдарм|Букринського плацдарму]], з метою сприяння зосередженню на ньому необхідної для продовження наступу кількості радянських військ та не допущення прориву військ [[Вермахт]]у до захоплених загальновійськовими з'єднаннями [[плацдарм]]ів.
Операція закінчилася повним крахом. Радянські війська втратили 3500 чоловік [[Загиблий у бою|загиблими]] та [[Зниклий безвісти|зниклими безвісти]]. Заплановане завдання операції не було виконане. Після поразки в цій повітряно-десантній операції, [[Повітряно-десантні війська СРСР|радянські повітряно-десантні війська]] більше не мали [[бойовий досвід|досвіду]] застосування десанту [[парашут]]ним способом протягом
== Планування та підготовка ==
=== Передумови ===
[[Файл:Dayosh Kiev.jpg|ліворуч|thumb|300px|Радянські солдати готують плоти для [[форсування Дніпра 1943|форсування Дніпра]]]]
Влітку [[1943]] року, після нищівної поразки німецьких військ на [[Битва на Курській дузі|Курській дузі]], радянські війська продовжили широкомасштабний наступ на всій території [[Лівобережна Україна|Лівобережної Україні]], прагнучи прорватися до [[Дніпро|Дніпра]] і, користуючись замішанням противника, захопити плацдарми на правому березі. У ході стрімкого наступу радянським військам вдалося з ходу захопити декілька важливих плацдармів на західному березі Дніпра в районі [[Лютізький плацдарм|
Разом з цим, за пропозицією [[Маршал Радянського Союзу|маршала]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]] в Ставку Верховного Головнокомандування була подана ідея — з метою сприяння зосередженню на плацдармах необхідної кількості радянських військ, обмеження маневру противника та відповідно не допущення прориву його піхоти і танків до захоплених рубежів із західного та північно-західного напрямків, застосувати [[повітряно-десантні війська СРСР|повітряно-десантні війська]] на цьому напрямку [[театр воєнних дій|театру воєнних дій]]. Також однією з вирішальних причин прийняття рішення щодо висадки [[Десант повітряний|повітряного десанту]] стало завдання — якнайшвидше підготувати все до звільнення від німців столиці УРСР — міста [[Київ|Києва]].
Рядок 35 ⟶ 36:
До [[16 вересня]] [[1943]] року штаб повітряно-десантних військ завершив розробку операції, визначив мету, склад і завдання десанту, а вже наступного дня рішення на проведення повітряно-десантної операції було ухвалене Ставкою.
Затверджений Ставкою план операції передбачав наступне. Першим у район [[Канів|Канева]], у смузі наступу [[Воронезький фронт|Воронезького фронту]], повинен був десантуватися [[Корпус (армія)|корпус]] [[Командувач Повітряно-Десантних Військ|командувача повітряно-десантними військами]] [[генерал-майор]]а [[Затевахін Іван Іванович|Івана Затевахіна]]. Він складався з [[1-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|1-ої]], [[3-я повітряно-десантна бригада (СРСР)|3-ої]] та [[5-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|5-ої]] повітряно-десантних бригади, числом близько 10 тисяч чоловік, і мав на озброєнні 24 [[гармата|гармати]] калібру 45
Другий [[повітряно-десантний корпус]] у складі [[4-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|4-ої]], [[6-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|6-ої]] та [[7-а повітряно-десантна бригада (СРСР)|7-ої]] повітряно-десантні бригад під командуванням генерал-майора [[Капітохін Олександр Георгійович|Олександра Капітохіна]] повинен був десантуватися в смузі наступу [[Південний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південного фронту]] кількома днями пізніше.
Рядок 70 ⟶ 71:
Через надмірні заходи керівництва операцією в прагненні зберегти її в таємниці командири бригад прийняли і оголосили своє рішення на десантування і [[бойові дії]] тільки наступного дня, [[24 вересня]] [[1943]] року, за півтори години до посадки особового складу в літаки. Як наслідок, у командирів [[батальйон]]ів і [[рота (армія)|рот]] залишилося дуже мало часу для доведення завдання підлеглим, й вони не мали можливості уточнити основні питання взаємодії як усередині повітряного десанту, так і з іншими [[Рід військ|родами військ]], намітити план бою після приземлення. [[Командир взводу|Командири взводів]] взагалі були вимушені ставити завдання особовому складу в польоті. Фактично вони обмежувалися тільки вказівками про райони викидання, порядок збору після приземлення і рубіж, який передбачалося захопити і [[Оборона|обороняти]]. Взагалі не проводилися також і передполітні заняття ані з [[офіцер]]ами, ані з рештою особового складу.<ref>[http://www.rkka.ru/analys/vdv/main.htm Самойленко Я. Из опыта управления воздушными десантами в годы войны. «Военно-исторический журнал» № 12, 1979 г.]</ref>
Крім цього, не зважаючи на значну кількість [[радіостанція|радіостанцій]], вони були розподілені таким чином, що в деяких літаках було по 5—6 засобів зв'язку, а в інших літаках радіостанції для десанту не було взагалі. Тому після висадки радисти залишилися без засобів зв'язку, а радіостанції — без радистів. Батареї живлення для радіостанцій також скидалися окремо від них<ref>[http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ Каневский десант: унесенные ветром
Як показав подальший хід операції, все це, безперечно, негативно відбилось на діях підрозділів в [[тил]]у противника.
Рядок 114 ⟶ 115:
Незважаючи на негативний досвід проведення [[В'яземська повітряно-десантна операція|В'яземської повітряно-десантної операції]] взимку [[1942]] року, ніяких практичних висновків в цьому відношенні взагалі зроблено не було. Всі завдання щодо наведення основних сил десанту переклали на плечі [[Передовий загін|передових загонів]], які повинні були після приземлення здійснити підсвічування районів десантування за допомогою серій [[сигнальна ракета|сигнальних ракет]]. Але задум провалився через повне безладдя, що на аеродромах, що в повітрі, що на землі після приземлення. Плюс до цього, німці виявивши висадку десанту почали масовані запуски різних ракет з різних напрямків, чим остаточно ввели в повну оману не тільки транспортну [[Авіація|авіацію]], але і парашутний десант.
Додатково до відсутності радіоапаратури наведення, в ніч на [[25 вересня]] різко погіршали [[Погода|погодні умови]]. Низька [[хмарність]] на висоті
Як пізніше стало відомо з доповідей [[льотчик]]ів — практично жоден з них не зміг використати наземні [[орієнтир]]и в таких умовах. Дніпро залишався єдиним вірним орієнтиром для всіх без винятку екіпажів. З урахуванням того, що райони десантування знаходилися на відстані всього 15-20 кілометрів від Дніпра, який був достатньо надійним орієнтиром, льотчики могли розрахувати по напрямку й часу польоту приблизний район та здійснити висадку з помилкою 5-7 кілометрів від заданого. Але внаслідок вкрай низького рівня навченості льотних екіпажів, відсутності уявлення, де і в якому місці вони перетинають річку, екіпажі проводили невірні розрахунки. Іноді помилки в розрахунках досягали 40 кілометрів (!) від заданого. На додаток, після перетинання Дніпра, остерігаючись вогню [[Засоби ППО|протиповітряних засобів]] противника, літаки набирали висоту не визначені для десантування 600 метрів, а 1000
[[Десантник]]и вимушені були покидати борт літака в таких умовах, що призвело до того, що інтервали між парашутистами після приземлення досягали не розрахункових 4 кілометри (максимум), а ''8'', а то і ''15'' (!) км. Навіть при висадці у тил противника в денний час, збір парашутистів у таких умовах був мало реальним. У більшості радянських десантників був відсутній хоч якийсь [[бойовий досвід]] щодо ведення [[Бій|бою]] в тилу противника, тому що переважна частина досвідчених десантників, які брали участь у Вяземській повітряно-десантній операції в цій операції участі не брали. Раніше, влітку [[1943]], з них було сформовано кілька звичайних піхотних дивізій, які взяли активну участь у жорстоких [[Битва на Курській дузі|боях на Курській дузі]], і зазнали важких втрат.
Ганебна організація навігаційного забезпечення, слабка підготовка льотного складу призвели до того, що особовий склад десантувався на площі більш ніж 25 на 70 кілометрів. Тільки ''5%'' особового складу приземлилися в запланованій зоні; ''23%'' десантників приземлилися в радіусі 10 кілометрів від намічених районів, ''58%'' — в радіусі 15
[[Файл:Hitlerdnieper.jpg|right|thumb|300px|Солдати [[Вермахт]]у готують [[Вогнева позиція|вогневі позиції]] для оборони Дніпровського валу. Осінь 1943]]
Рядок 131 ⟶ 132:
== Ведення бойових дій ==
=== Перші бої ===
Десант приступив до виконання бойового завдання в екстремально несприятливих умовах. Згідно з попередніми розрахунками, обидві бригади при сприятливому розвитку подій повинні були приземлитися в районі розміром 14 на 10 кілометрів, на відстані всього 25 кілометрів від лінії фронту. Фактично, приземлення було здійснене на величезній площі між [[Ржищів (місто)|Ржищевим]] і [[Черкаси|Черкасами]]. Переважна більшість обох бригад приземлилася буквально на голови німців, що знаходилися в [[Ешелон (військова справа)|другому ешелоні]] та в [[резерв]]і противника, який відкрив по десанту запеклий вогонь з усіх видів [[Зброя|зброї]]. Істотна частина десанту взагалі по суті опинилася далеко за межами району запланованих бойових дій.
Рядок 161 ⟶ 163:
В цілому всю територію, де вели бойові дії десантники можна умовно поділити на дві частини: північну і південну.
Північний ареал ведення бойових дій знаходився в околицях міста [[Ржищів (місто)|Ржищів]], в місцевості практично позбавленій достатньої кількості лісових масивів. Невеликі гаї, ліски, яри дозволяли приховано діяти лише малим групам десанту, і практично виключали можливість діяти великим загонам, в особливості в денний час. Плюс до всього противник володів у цьому районі широкою мережею гарнізонів, які брали найактивнішу участь в боротьбі з повітряним десантом. Проте, у північній частині діяло принаймні 20 груп, загальною кількістю більше 1100 чоловік, та 4 великих угруповання по
Бойові дії, які вели десантники на північній ділянці проходили за значної переваги противника і практично за повної відсутності можливостей для [[маневр]]у. З цієї причини, не маючи інформації про дії товаришів на півдні, ці групи робили численні спроби прорватися через [[Лінія фронту|лінію фронту]] та пробитися в розташування 40-ї армії. Не маючи можливості проявити повною мірою свої здібності, північні групи і загони своїми діями в тилу ворога усе ж таки заподіювали безліч клопоту військам Вермахту, змушуючи німців кидати істотні сили на їх пошук та знищення.
Рядок 173 ⟶ 175:
До [[26 жовтня]] у складі бригади було вже близько 1200 чоловік, що дозволило наприкінці жовтня сформувати четвертий батальйон. Так само спільно з бригадою діяли [[Партизани (військо)|партизанські загони]] «За Батьківщину», «Імені [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Коцюбинського]]», «Батя» (командир Солодченко К. К.), «Імені [[Чапаєв Василь Іванович|Чапаєва]]» (командир Спежевой М. А.), «Винищувач» (командир Могильний П. Н.), 720-й партизанський загін та розвідувальний загін Розвідуправління [[Перший Білоруський фронт|1-го Білоруського фронту]] ([[майор]] Гнідаш К. С.).<ref name="suk"></ref>
Значного ефекту добилися активні бойові дії південних груп і загонів. Особливо відзначилися загони під командуванням [[старший лейтенант|старшого лейтенанта]] Ткачова, [[Капітан (військове звання)|
У період з [[28 вересня]] по [[11 листопада]] розвідувальні і диверсійні групи з числа десантників руйнували [[Міст|мости]], знищували транспортні колони, засоби зв'язку, здійснювали зухвалі нальоти на гарнізони противника.
У військових архівах зберігся цікавий документ про оцінку німецьким командуванням радянських десантників. У наказі '''''№ 4969/43s''''' датованим [[7 жовтня]] [[1943]] року, штаб [[8-а армія (Третій Рейх)|8-ї німецької армії]] так оцінив дії [[парашут]]истів 3-ї і 5-ї бригад:<ref name="stas"></ref>
<blockquote>«''Способи і методи ведення бою ворожими парашутистами, навіть після довгих днів [[Бій|боїв]], втрат і відсутності поповнення, боєприпасів і продовольства демонструють високу навченість, яка постійно поєднується з хитрістю і кмітливістю, що проявляються кожним десантником. Невіддільною характерною рисою парашутистів залишається їх приголомшлива невловимість. Поведінка в безумовно важких умовах вражає своєю екстраординарністю. Навіть будучи пораненими десантники демонструють свою [[мужність]] і продовжують вести бій, незважаючи на отримані поранення. Поранені неодноразово, вони вважають за краще підірвати себе гранатою, ніж бути захопленими в [[полон]]. Досі залишається складним виконання завдань щодо розшуку місць, де ховаються загони парашутистів. Ми неодноразово переконувалися в професійній здатності противника ретельно маскуватися, використовуючи усі переваги пересіченої місцевості. Коли наші [[Розвідувальні війська|розвідувальні підрозділи]] все-ж знаходили укриття, ворог тут же робив спроби позбавитися від них без жодного звуку, без криків ''
=== Участь у форсуванні Дніпра ===
Рядок 228 ⟶ 230:
<div style='text-align: right;'>
[[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.СТАЛІН]]</blockquote>
</div>
----
Рядок 234 ⟶ 236:
|Підпис =
}}
За два місяці проведення Дніпровської повітряно-десантної операції загинули і [[Зниклий безвісти|зникло безвісти]]
По перших результатах проведення Дніпровського десанту [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] відреагувала негайно.
Рядок 293 ⟶ 295:
<!--* [http://glory-id.narod.ru/airborne/airborne_library-article02.htm Владислав Гончаров СОВЕТСКИЕ ВОЗДУШНО-ДЕСАНТНЫЕ ВОЙНА В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ]
* [http://www.soldat.ru/forum/index.html?page=62&id=5004&referer_query=page%3D62 Днепровский десант]
* [http://www.zn.ua/3000/3150/52994/ Каневский десант: унесенные ветром
* [http://www.fryazino.info/index.php?mod=books&chapter=31 1943 г. 3-я гвардейская воздушно-десантная бригада]
== Література ==
|