Зигмунт Глогер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sarmatæ (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Sarmatæ (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
[[Файл:Zygmunt Gloger monument.JPG|200px|міні|праворуч|Надгробок Глогера у Варшаві.]]
'''Зи́гмунт Гло́гер''' ({{lang-pl|Zygmunt Gloger}}; [[3 листопада]] [[1845]] — [[16 серпня]] [[1910]]) — [[польща|польський]] науковий і освітній діяч нового часу. Етнограф, фольклорист, краєзнавець, археолог, історик. Представник [[німці|німецького]] [[шляхта|шляхетського]] роду [[Глогери|Глогер]] гербу [[Прус ІІ (герб)|Прус ІІ]]. Уродженець [[Підляшшя]]. Організатор і перший голова [[Польське краєзнавче товариство|Польського краєзнавчого товариства]] у [[Варшава|Варшаві]]. Автор «[[Старопольська ілюстрована енциклопедія|Старопольської ілюстрованої енциклопедії]]», а також близько 800 наукових праць і статей. Вживав псевдоніми: ''Прус'', ''Прусак'', ''Циган Северин'', ''Едмунд Заренба'', ''Гречкосій'', ''Казимир Пруський'', ''Підляшчанин'', ''Земянин'' та інші.
== Біографія ==
Зигмунт Глогер народився [[3 листопада]] [[1845]] року на [[Підляшшя|Підляшші]], в [[Тибори-Кам'янка|Кам'янці]] [[Августівський повіт|Августовського повіту]] [[Гродненська губернія|Гродненської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]]. З [[1858]] року він навчався у [[Варшава|Варшавській]] школі, а [[1867]] року закінчив [[Варшавська головна школа|Варшавську головну школу]]. У польській столиці юнак перебував під опікою двох істориків — [[Юліан Бартошевич|Юліана Бартошевича]] та [[Юзеф Ігнацій Крашевський|Йосипа Крашевського]], які справили великий вплив на формування зацікавлень молодого Глогера<ref name="Adamiec">Adamiec, Marek. [http://literat.ug.edu.pl/autors/gloger.htm Zygmunt Gloger] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.</ref>.
[[1867]] року Зигмунт розпочав співпрацю із виданням «[[Варшавська Бібліотека]]», де видав [[етнографія|етнографічні]] праці (''Kilka słów o podaniach z okolic Tykocina; Kupalnocka. Stary zwyczaj palenia Sobotek pod nazwą Kupalnocki'')<ref name="Adamiec"></ref>. Наступного [[1868]] року він поступив до [[Краківський університет|Краківського університету]], де студіював [[історія|історію]] та [[археологія|археологію]]. Там Глогер познайомився із [[Вінцент Поль|Вінцентом Полем]] та [[Оскар Кольберг|Оскарем Кольбергом]], які заохочували його до історико-етнографічних досліджень<ref name="Adamiec"></ref>. Молодий вчений трактував [[етнографія|етнографію]] як одну зі [[спеціальні історичні дисципліни|спеціальних історичних дисциплін]], широко використовував в дослідженнях історико-порівняльний метод<ref name="Зіневич">Зіневич, Н.О. Ґлогер Зигмунт // Енциклопедія історії України. — Київ: Наукова думка, 2004. — Т. 2. — С.269 — 270.</ref>. Досліджував звичаї [[поляки|поляків]], [[литовці]]в та [[українці]]в Підляшшя.
[[1872]] року Зигмунт став мешкати в родинному маєтку в [[Старий Єжев|Єжеві]] [[Білостоцький повіт|Білостоцького повіту]]. Там він зібрав велику бібліотеку, а також створив архів старовинних документів та археологічну колекцію. Гловер контактував практично з усіма науковцями-гуманітаріям свого часу. Він проводив етнографічні та археологічні експедиції по всіх землях колишньої [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], був активістом у галузі аграрної освіти. Зигмунт був членом Історичної коммісії [[Академія знань|Академії знань]] в [[Краків|Кракові]], радником комітету [[Кредитне земське товариство в Царстві Польському|Кредитного земського товариства]] у Варщаві, а також першим президентом [[Польське краєзнавче товариство|Польського краєзнавчого товариства]]<ref name="Adamiec"></ref>.
[[1883]] року Зигмунт одружився із Олександрою Єльською, з [[білоруси|білоруського]] шляхетського роду.
Рядок 16:
Головною працею життя Глогера стала його «[[Старопольська ілюстрована енциклопедія]]» в 4-х томах, видана в [[1900]]—[[1903]] роках<ref name="Adamiec"></ref>. Вона є одним із цінних класичних творів з історії польських старожитностей. Енциклопедія містить втрачені на сьогодні історичні джерела. Гаслом видання було: «Знати чужі речі то добре, а свої — обов'язок».
Серед важливих етнографічних праць Глогера: «Стародавні думи і пісні» ([[1877]], ''Starodawne dumy i pieśni''), «Байки і повісті» ([[1879]], ''Baśnie i powieści''), «Народні пісні» ([[1892]], ''Pieśni ludu''), «Польський рік в житті, традиції та пісні» ([[1900]], ''Rok polski w życiu, tradycji i pieśni''). Поміж важливих краєзнавчих праць є збірник ескізів «Долинами річок» (''Dolinami rzek''), з передмовою [[Еліза Ожешко|Елізи Ожешко]]; серед історичних — «Історична географія земель давньої Польщі» ([[1903]], ''Geografia historyczna ziem dawnej Polski'')<ref name="Adamiec"></ref>. Остання робота започаткувала широкі розвідки в галузі польської [[історична географія|історичної географії]]<ref name="Зіневич"></ref>.
Останню частину свого життя Глогер провів у Варшаві, де й помер [[16 серпня]] [[1910]] року. Свою унікальну колекцію, яку він збирав 40 років, вчений заповів Етнографічному товариству, Краєзнавчому товариству, Товариству громадських бібілотек у Вараші, а також [[Музей промисловості та сільського господарства|Музею промисловості та сільського господарства]]<ref name="Adamiec"></ref>. Поховали Глогера на [[Повонзківський цвинтар|Повонзківському цвинтарі]] у Варшаві.
Рядок 45:
'''Біографія'''
*Krzyżanowski, J. Zygmunt Gloger i jego Encyklopedia staropolska // ''Encyklopedia ilustrowana staropolska''. — Warszawa 1978.
*Зіневич, Н.О.
*Adamiec, Marek. [http://literat.ug.edu.pl/autors/gloger.htm Zygmunt Gloger] // Wirtualna biblioteka literatury polskiej.
*[http://wiedzaiedukacja.eu/archives/1808 Zygmunt Gloger] // Wiedza i Edukacja.
| |||