Охматівська битва (1644): відмінності між версіями

Ця битваБитва -- один із нелічних прикладів, коли татартатарів вдалося розбити ще до того, як орда розпустить чамбули по країні, плюндруючи все навколо та беручи [[ясир]].

Коли до гетьмана Станіслава Конєцпольського дійшла звістки про похід, що готувалася ханом [[Мехмед IV Ґерай|Мехмедом IV ГіреємҐіреєм]], на [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], він розмістив свої наявні війська (близько 19 000 кварцяного війська, [[Військо Запорозьке|військо козаків]] і приватних загонів, 24 гарматгармати) у такий спосіб, щоб забезпечити всі можливі шляхи походу татарської орди. Війська були розміщені двома [[Ешелон (військова справа)|ешелонами]]. У першому ешелоні опинилися [[корогва (військова частина)|корогви]] легкої кінноти, які патрулювали кордон держави. Корогви [[Кричевський Михайло Станіслав|Станіслава Кречовського]] пильнували простір від [[Запоріжжя]] до річки [[Інгулець (річка)|Інгулець]], корогви Забуського стерегли терени за [[Дніпровські пороги|порогами]]), натомість корогви Олдаковського опікувалися районом біля річки [[Тилигул]] під [[Очаків|Очаковом]]. Другий ешелон стояв на звичайних татарських шляхах, приблизно за 100 км за першим ешелоном, поділений на три дивізії. Перша дивізія, якою командував сам гетьман [[Станіслав Конєцпольський]], стала в [[Бар|Барі]] і [[Вінниця|Вінниці]]. Друга дивізія під командою [[Стражник|коронного стражника]] [[Ян Одживольський|Яна Одживольського]] стала в [[Бузівка (Жашківський район)|Бузівці]], натомість третя під проводом князя [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]] стояла на Задніпрянщині. Коли Станіслав Конєцпольський довідався, що [[Тугай-бей]] іде [[Кучманський Шлях|Кучманським Шляхом]] (або ближнім [[Чорний Шлях|Чорним Шляхом]]), то дав наказ до концентрації всіх військ коло розташування гетьманської дивізії. Дивізія Яреми Вишневецького стала в [[Корсунь|Корсуні]] (біля 80 км від дивізії Яна Одживольського), натомість гетьманська дивізія зайняла позиції в [[Ставище (смт)|Ставищах]]. Коли виявилося, що [[Кримське ханство|татарська орда]] прямує у напрямі [[Охматів|Охматова]], польське командування вирішило сконцентрувати свої сили там.

Після з'єднання з дивізією Яна Одживольського гетьман зайняв зручну оборонну позицію, що давала можливість успішного опору навіть в оточенні. Війська було вишикувано в чотири ешелони. У першому став авангард Яна Одживольського, в другому більшість кінноти у двох лініях, в третьому табори з піхотою, а в четвертому [[корогва|корогви]] [[Панцерні (польська середня кіннота)|козацькі]] і [[Драгонія|драгунські]]. Все шикування (окрім авангарду Одживольського) мало форму чотирикутника. Тугай-бей, який мав із собою близько 20 000 татар, розбив [[кіш]] на південний схід від Охматова, захищений з боків ставами та річкою [[Гірський Тікич]].

Оскільки [[Станіслав Конєцпольський|Конєцпольський]] не відважувався атакувати татартатарів до того, як підійдепідходу дивізіядивізії [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]], битву розпочали татари. Для охорони дамби поміж ставами [[Тугай-бей]] переправив через річку Гірський Тікич 6 000 кінноти, але; її відкинув авангард [[Ян Одживольський|Яна Одживольського]]. Після цього гетьман здобув дамбу. В цей час підійшов ВишневецькийЯрема іВишневецький, зайняв позиції на польському лівому крилі. Прагнучи відрізати татарам шлях відступу, Я.Вишневецький кинув на них своє військо а [[атака|атаку]] по льоду. Татари побачили, що польська кіннота змішалася на вузькій дамбі, і вирішили використати цей момент для виходу з бою. Татарський відступ повинен був прикривати ар'єргард силою в 4 000 ординців. Але він був проте швидко розбитий атакою гусарів. Всі польські сили кинулися в гонитву за тікаючим ворогом. У Кищенцях важка кіннота зупинилася, і подальшу гонитву вела вже тільки легка кіннота силою 5 000 шабель (переважно українських козаків), яких очолив комісар Війська Запорозького [[Миколай Зацвіліховський]]. Козаки наздогнали тікаючевтікаюче військо Тугай-бея під час переправи через річку [[Синюха|Синюху]] і частково його розбили.

* ''[[Радослав Сікора|Р.Сікора.]]: '' З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].