Український державний банк: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 24:
Директор банку водночас очолював Раду, яка складалася з директора Кредитової канцелярії, члена від Державного контрою, члена від Міністерства торгу і промисловості та трьох представників, яких затверджував Гетьман за поданням міністра фінансів, а також члена від кооперації, члена від київського Біржового комітету, двох членів від Союзу промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства України (Протофісу) та одного — від Крайового союзу хліборобів-землевласників, які обиралися громадськими організаціями терміном на 2 роки. За розпорядженням міністра фінансів до Ради могли також запрошуватися представники відповідних відомств, справи яких розглядалися.
Голові Ради Державного банку було дозволено на власний розсуд, за потреби, запросити відповідальних осіб на засідання з правом дорадчого голосу<ref>Статут Українського Державного Банку. — К.: Державний Вістник, 1918. — С. 8-9.</ref>. Засідання Ради відбувалося не рідше як двічі протягом місяця<ref name="Статут банку">Статут Українського Державного Банку. — К.: Державний Вістник, 1918. — С. 10.</ref>.
При Раді Держбанку, під безпосереднім керівництвом його директора, існували:
Рядок 35:
Директорові Державного банку належала виконавча влада у справах, які не були доручені місцевим інституціям Банку, а розпорядча сягала повноважень, яких не мали міністр фінансів і Рада Держбанку. Зокрема, до обов'язків директора Державного банку входило:
# Загальне керівництво Банком і нагляд за доладністю ведення справ, за виконанням умов Статуту і наказу Банку, а також за цілісністю усіх його кас і коштовностей
# Відносини і листування від імені
# Розпорядження, які стосувалися службовців банку;
# Призначення ревізій та відряджень службовцям банку;
# Оперування витратами з правом переміщувати кредити в межах, зазначених при затверджені щорічного обрахунку;
# Складання і подача до належних інстанцій річного обрахунку і подання справ банку;
# Управління, згідно з вказівками міністра фінансів, операціями, що доручаються банкові за рахунок Державної скарбниці, а також операціями із золотом та відсотковими паперами, які належали банкові й ощадкасам;
# Завідування окремими операціями, які включаються в обов'язки банку, на доручення міністра фінансів, з позиками, конверсіями тощо.
Директора Державного банку призначав Гетьман за поданням міністра фінансів. Таким самим чином призначався товариш (заступник) та управитель його Київської контори<ref name="Статут банку"/>. [[23 серпня]] 1918 року Гетьман наказом № 4 ухвалив доповідну міністра фінансів, згідно з якою з 1 червня 1918 року товаришем
{{редагую}}
| |||