Бессарабська площа: відмінності між версіями

 

Дещо по-іншому тлумачить цю назву київський історик, археолог і церковний діяч [[Лебединцев Петро Гаврилович|П. Г. Лебединцев]]. У своїй праці «Киев за 60 лет перед сим» ([[1909]] рік): «На Киевской Бессарабке в нескольких лачужках под горой собралась всякая бродячая вольница, отчего и произошло название той местности». Автор мав на увазі, вочевидь, ту обставину, що кияни іменували цих бездомних шукачів пригод «бесарабами», а місцевість, про яку йде мова, — Бессарабською біржею. Тут містилася кінна поштова станція, шлях перетинав шлагбаум, біля якого перевіряли паспорти. Поблизу існував басейн з водою, що живився підземними джерелами.

У 1840-х роках, коли споруджували [[Київський університет]] і Нову Печерську фортецю, цю площу включили в межі міста і почали забудовувати. Від неї у напрямку до Троїцької площі, де нині Національний Олімпійський стадіон, проклали так звану стару Міську Бессарабську трубу завдовжки 900 метрів, завширшки понад 2 метри і заввишки близько 3 метрів, викладену із цегли на вапняному розчині. Вона призначалася для прийняття вод, якими під час злив затоплювався [[Хрещатик]]. Під час проведення земляних робіт знаходили велику кількість людських [[скелет]]ів і залишки [[труна|трун]].

 

А міська влада заходилася тим часом наводити сякий—такий лад на площі. [[1879]] року частину її забрукували (подальші брукування здійснювалися в [[1889]] і [[1899]] роках), полагодили обидві дороги до Липок: пішохідну (88 східців, нині [[Крутий узвіз]]) і екіпажну (нині [[Круглоуніверситетська вулиця]]), влаштували ретирадне місце.

 

Влітку [[1908]] року було проведено закритий конкурс проектів будівництва критого ринку на Бесарабці. Переможцем став польський [[архітектор]] Юрій Гай, що мав досвід подібних робіт. Доопрацювання проекту відбувалося протягом року, і в 1910 році почалося централізоване будівництво головного об'єкту площі - першого в Україні критого Бесарабського ринку на кошти київського мультимільйонера, провідного цукрозаводчика і великого благодійника [[Бродський Лазар Ізраїльович|Лазара Ізраїлевича Бродського]], який одним з пунктів свого заповіту дарує місту на певних умовах 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку на Бессарабській площі. Ринок згодом став міцно асоціюватися із самою площею. Урочисте відкриття Бесарабського ринку відбулося [[3 липня]] 1912 року. За досить короткий час ринок став [[Прибуток|прибутковим]] [[підприємство]]м. [[Дохід]] приносила не тільки [[оренда]] ринкових місць, але і [[ресторан]], і [[магазин]]и, розташовані в будівлі ринку. У [[1933]] році приміщення ринку на Бессарабській площі в Києві було передано судово-медичній лабораторії [[Наркомат]]у [[охорона здоров'я|охорони здоров'я]]. Історики вважають, що вибір на користь Бесарабки було зроблено через те, що лабораторії були потрібні підземні [[холодильник]]и, де можна було зберігати численні тіла померлих від голоду людей. Після руйнувань, яких зазнав Київ під час [[Друга Світова Війна|Другої Світової Війни]], Бесарабку відразу ж почали відновлювати. Будівля ринку дійшла до наших днів майже в первозданному вигляді, за винятком дрібних деталей.