Історія Києво-Печерської лаври: відмінності між версіями

 

В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус [[Лавра|«лаври»]] — головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром [[Літописи|літописання]]. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці [[Нестор]] (автор [[Повість временних літ|«Повісті временних літ»]]), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «[[Києво-Печерський патерик]]» — важливе джерело історії Києва.

 

На території Лаври поховано багато видатних осіб, зокрема, біля трапезної — генеральний суддя українського війська [[Кочубей Василь]] і полтавський полковник [[Іскра Іван Іванович|І.Іскра]]. У церкві [[Церква Спаса на Берестові|Спаса на Берестові]] — засновник [[Москва|Москви]] [[Юрій Долгорукий]].

 

 

== Радянські часи ==