Марія Софія Дольницька: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Adoltzy (обговорення | внесок) |
Adoltzy (обговорення | внесок) |
||
Рядок 36:
== Знову у Відні ==
На початку 1925 р. Марія Дольницька повернулася до Відня, оселилася у свого батька, відновила коло своїх мистецьких знайомств і з запалом узялася до праці. Тут вона остаточно вирішила, що буде займатися виключно емаллю, знайшла відповідну майстерню в центрі Відня, почала виставляти свої твори на постійній виставці в “Новій Галереї”. Власником “Нової Галереї” був Oтто Нієрштайн-Каляір. Він став її меценатом, завдяки котрому вона здобула популярність у цілій Європі.<br />
Твори Марії Дольницької почали
1931 р. Марійка вступила до новозаснованої [[Асоціація_незалежних_українських_митців|Асоціації незалежних українських митців (АНУМ)]] у Львові, стала активно брати участь у житті, дописувати до журналу “Мистецтво” (що видавався АНУМ), листувалася з [[Павло_Ковжун|Павлом Коржуном]], [[Ярослава_Музика|Ярославою Музикою]], Іваном Іванцем. 1935 р., після 24 літ перебування за кордоном, Марія Дольницька приїхала на два місяці до Галичини.
1936 р. Марійка Дольницька одружилася з Оттом Недбалем, здібним ювеліром і знавцем металевих виробів, набагато молодшим за неї. Однак “подружжя це було, здається, радше "з розуму, як з любови", і після 25 років спільного життя вони розійшлися. Дітей вони не мали”.<br />
1937 р. на прохання керівництва АНУМ Марійка провела у Львові 6-тижневий курс емалі. Життя в Галичині допомогло їй зав'язати особисті контакти з відомими українськими митцями: Святославом Гординським, Миколою Бутовичем, Ярославою Музикою, Михайлом Осінчуком, Павлом Коржуном, Іваном Іванцем, Олексою Новаківським. У цей час вона мала змогу відвідати сім’ю свого брата д-ра Стефана Дольницького, який мешкав у м. Сколім, та зустрітися з іншими родичами.<br />
|