Донині немає однозначного пояснення, звідки взявся заєць, що приносить яйця. Великодній заєць вперше згадується в професора медицини [[Георг Франк фон Франкенау|Георга Франка фон Франкенау]] (Georg Franck von Frankenau) в 1682 році (за иншиміншим джерелом: в 1678 році) в його (медичному) дослідженні «De ovis paschalibus — про ВеликодневіВеликодні яйця». Він жваво описує звичай регіону [[Ельзас]] та суміжних областей й удається в своєму описі до негативних наслідків для здоровля, що приносить надмірне споживання цих яєкяєць.
Зв´язок християнської Пасхи з яйкомяйцем як символом є відомий для ріжнихрізних европейських країн найпізніше з середньовіччя, але можливо й раніше.<ref>Art. Ei im LCI (Lexikon der christlichen Ikonographie, Freiburg i.B. 1970, ISBN 3-451-21806-2, Bd. 1)</ref> Поряд з цим, починаючи з [[Амвросій Медіоланський|Амвросія]] є таксамо иншеінше тлумачення зайця як символа воскресіння.<ref>Art. Hase im LCI a.a.O Bd. 2, Sp. 221)</ref> Розмаїта християнська символіка з зайцем знайшла своє відображення в багатьох картинах та скульптурах середньовіччя. Зв´язок зайця з Великодневими яйцями залишається одначе неясним, хоча й родючість зайця сама по собі є зв´язок з весною. Наводяться наступні гіпотези:
# Деякі ранні забарвлені великодні яйця є [[малюнок трьох зайців|малюнком трьох зайців]] — зображенням трьох зайців з трьома [[вухо|вухами]] заразом, при чому кожен заєць має завдяки «подвійному вживанню» два вуха; це є днесь відомий символ [[трійця|трійці]] (первісне значення неясне). При нагоді можна було перейти від цього зображення до зайця як постачальника яєкяєць.
# В одному місці Біблії, в [[Книга Псалмів|Книзі Псалмів]],104,18 в старих перекладах говориться про «зайця».<ref>в нових виданнях перекладається слушно як «Даман капський»</ref> Причиною цього був переклад латиною [[Книга приказок Соломонових|Книги приказок Соломонових]],30,26, в якій [[Ієронім Стридонський|Ієронім]] переклав гебрейське «шафан» ([[Даман капський]]) як «lepusculus» (зайчик).<ref>Переклад також перегукується зі старими грецькими перекладами, в яких вже вживалося слово заєць. Ієронім напевно що добре розумів гебрейську, щобищоб осягнути проблему; вирішальним міг бути -подібно як і в пізнішому перекладі Лютера- факт, що дамани не живуть на північ від Середземного моря й те, що тлумач хотів обійтися відомими поняттями.</ref> Починаючи з пізньої античности цей уривок був інтерпретований як символ слабкої людини (зайця), що шукає притулку в скелі (ХристосіХристі). Це тлумачення заснувало символику зайця в християнській [[Іконографія|іконографії]].