Битва за Львів (1918): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 82:
Проте, за наказом гетьмана 3-й Одеський авіаційний дивізіон у повному складі вилетів у Галичину і в [[Красне (смт)|Красному]] заснував авіазагін УГА у складі 11 літаків, який згодом став авіаполком. Командиром полку був полковник [[Кануков Джамбулат Батгириєвич|Д. Кануков]], завдяки старанням якого кількість літаків зросла до 80 (щоправда, не всі літаки були справними).
[[Файл:Uss 71Черник.jpg|міні|Панцерник Української
== Продовження боїв ==
12 листопада поляки робили відчайдушні спроби оточити Львів та перерізати залізничне сполучення з Підзамча на схід.
Рядок 117 ⟶ 118:
== Допомогова служба ==
В часі боїв у Львові важкопоранених з усіх відтинків фронту медчастини «Першої помочі» доставляли до гарнізонної лічниці на Личаківській, де їх лікували кілька днів (з них доктори [[Білозор Володимир]] та [[Володимир Свідерський]]). Після чого важкохворих перевозили на повозках до Санітарного поїзда УСС, який доставляв поранених українських вояків до лікарень у запіллі: в Бережани, Підгайці чи Тернопіль. Медик Марія Ґіжовська керувала медчастиною у приміщенні Львівської пошти, медик Зіновія Копертинська з медиком Зеноном Русином — у приміщенні Галицького сейму. На Личаківському вокзалі була відсилкова точка, звідси поранених та хворих забирав санітарний поїзд УСС № 1 (медик Роман Гаванський) і відвозив до військових шпиталів у Стрию та Станіславові.
== Війна без ненависті ==
Проте збройне протистояння не переходило в міжнаціональну ненависть; під час бойових дій у Львові звичайною річчю було припинення вогню — для надання допомоги пораненим.
Частими були перемир'я, в ході яких військовики з обидвох сторін виходили з окопів, розмовляли та фотографувалися.
У спогадах польського військовика [[Юзеф Вітлін|Юзефа Вітліна]] — майбутнього письменника, є замітки про те, як український хорунжий [[Русин Зенон|Зенон Русин]] припинив вогонь, щоби дати можливість йому перейти через вулицю додому.
Люди, котрі довгі роки прожили пліт в пліт, не могли відразу просякнутися невідворотною антипатією. Так, на вулиці Городоцькій у часі між боями розпалювали вогнища — там були разом українці та поляки, виголошували спільні тости. Збереглися зазнами з польської польової жандармерії про те, що польський сержант Лех з товаришами прихопив із собою акордеон і горілку, прийшли в гості до зайнятих українцями казарм Фердинанда, і в часі війни до ранку відбувалися спільні гуляння<ref>[http://postup.brama.com/011103/168_2_2.html Війна без ненависті]</ref>.
== Джерела ==
Рядок 128 ⟶ 138:
* [http://www.ult.lviv.ua/index.php?newsid=803 Медична служба]
* [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uks/2012_21/65Tkachuk.pdf Павло Ткачук, Леонід Кривизюк. Бойові дії артилерійських полків Галицької армії на фронтах]
== Посилання ==
{{примітки}}
[[Категорія:Історія України]]
[[Категорія:Західноукраїнська Народна Республіка]]
| |||