Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
== Біографія ==
 
Народився у селі [[Ставище (Київська область)|Ставищі]] на Київщині в селянській родині. Був членом літературного гуртка «Плеяда» («Література», «Літературна громадка»). Разом із Лесею Українкою перекладав поезії Генріха Гейне («Книга пісень») під псевдонімом М.Стависький.
Був членом літературного гуртка «Плеяда» («Література», «Літературна громадка»). Разом із Лесею Українкою перекладав поезії Генріха Гейне («Книга пісень») під псевдонімом М.Стависький.
 
Після закінчення юридичного (1887–1891) та історико-філологічного (1891–1895) ф-ту [[Київський університет|Київського університету]] жив у [[Катеринослав]]і, де редагував газету «Придніпровський край». Брав участь у діяльності Української радикально-демократичної партії, заснованої Михайлом Драгомановим.
У 1898 році переїхав до [[Петербург]]а, був співредактором газет «Северный курьер», «Свобода и право», «Свободная мысль», секретарем журналу «Вестник Европы».
 
З початку 1904 він вирушає дов [[Одеса|ОдесиОдесі]] редагуватиредагуєвати «[[Южные записки]]» — орган всеросійського революційного об'єднання, відомого під назвою «Союз освобождения», однак у листопаді 1904 року, напередодні війни царської Росії з Японією, його знову було забрано до війська.
 
У 1905 році його обрали депутатом першої [[Державна дума Російської імперії|Державної думиДуми]], у 1906 році — редактор друкованого органу [[Українська парламентарна громада|Української парламентарної громади]] і Першоїпершої [[Державна дума Російської імперії|Державної Думи]] — «[[Украинский вестник]]». Секретарем вісника був [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]].
 
М. А. Славінський взяв активну участь у підготовці до видання у 1911 році «Кобзаря» Т. Г. Шевченка російською мовою з нагоди 50-ліття від дня смерті поета. ТамЦя уміщенокнига містила переклади 195 поезій (із 218, виданих перед 1911 роком) Шевченка, із них 111 перекладено Максимом Антоновичем самостійно. Славінський написав передмову про російські видання творів Шевченка, великий біографічний нарис про життя і творчу діяльність поета, про його внесок до української та світової культури (автор — Славінський) та переклади 195 поезій (із 218, виданих перед 1911 роком). До того ж, із них 111 перекладено Максимом Антоновичем самостійно. Йому ж належить і загальна редакція «Кобзаря».
 
У 1914-16 був видавцем і технічним редактором першого довідника з [[українознавство|українознавства]] «[[Украинский народ в его прошлом и настоящем]]», що вийшов у 2 томах у Петрограді.
У 1919 очолював дипломатичну місію Української Народної Республіки у [[Прага|Празі]]. Залишившись в еміграції в [[Чехословаччина|Чехословаччині]], з 1923 читав лекції з історії західноєвропейської літератури в [[Український педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова|Українському педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова]], працював на посаді професора [[новітня історія|новітньої історії]] в [[Українська господарська академія|Українській господарській академії]] в [[Подєбради|Подєбрадах]]. Продовжував партійну діяльність, співпрацював з [[уряд УНР в екзилі|екзильним урядом]] [[УНР]].
 
У кінці 1925 після конфлікту в середовищі соціалістів-федералістів втратив провідні позиції у партії. ПерекладавЗаймався твориперекладом класиків західноєвропейської літератури українською мовою й на ці кошти жив.
 
У 1945 заарештований радянськими спецслужбами у Празі. Помер у Лук'янівській в'язниці в Києві 23 листопада 1945 по закінченні слідства, не дочекавшись трибуналу НКВД.
54 813

редагувань