Суб'єкт права: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 85:
# Інші науковці пов’язують початок існування людської істоти із настанням певного періоду, що характеризується досягненням плодом в утробі матері певного етапу розвитку.
Чи є зачата, але не народжена дитина суб’єктом права? Беззаперечно ембріон є живою істотою, яка є генетично відмінною від матері, тілесно самостійною тому, що не є частиною носія свого організму і здатною до саморозвитку. Однак ненароджена дитина не може бути суб’єктом права у класичному розумінні. <ref>[http://univer.km.ua/visnyk/1064.pdf Т. В. Водоп'ян. Проблема правового становища зачатої але ще не народженої дитини в цивільному праві]</ref>
=== Проблема визнання людської істоти суб’єктом права після смерті ===
Рядок 101:
До такого ж виду прав — суб’єктами яких слід або вважати померлих, або ж вважати ці права безсуб’єктними — можна віднести і права посмертно нагороджених (обдарованих) на ті блага, якими вони могли б користуватися, якщо б нагородження (обдарування) сталося ще за їхнього життя. Для прикладу, розпорядженням Президента України «Про призначення державної стипендії» від 27 листопада 2007 р. чемпіону XXIV літніх Олімпійських ігор зі стендової стрільби Д. Монакову було посмертно призначено державну стипендію, а її отримання покладено на його доньку. Таким чином, носієм права на державну стипендію (суб’єктом права) визнано померлу людину, однак суб’єктом правовідносин з реалізації цього права виступає її спадкоємиця. Схожою є ситуація з посмертним нагородженням державними нагородами ([[орден|орденами]], [[медаль|медалями]], почесними званнями, відзнаками тощо). На цих прикладах можна чітко продемонструвати відмінність між суб’єктом права та суб’єктом правовідносин: померлу людину можна розглядати нібито як суб’єкта права, але у будь якому випадку вона не може бути суб’єктом правовідносин.
З огляду на наведені міркування, можливо, доцільно розглядати [[смерть]] фізичної особи як часткове (а не повне) припинення її правоздатності: у частині юридичних обов’язків і тих суб’єктивних юридичних прав, які не може мати померла людина, її правоздатність зі смертю припиняється, а у частині інших суб’єктивних юридичних прав (на індивідуальний образ, поховання власного тіла, посмертне нагородження, посмертну [[реабілітація|реабілітацію]], особисті немайнові [[авторські права]] тощо) — ні. Таким чином як і ненароджена дитина, так і померла людина не може бути суб’єктом права у класичному розумінні. <ref>[http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pruk/2010_12/35.pdf Д. Гудима. Померла людина як суб'єкт права(нетривіальні думки)]</ref>
== Правовий статус тварин ==
Рядок 113:
Том Реган вважає, що істоти нелюдською природи — це теж «суб'єкти життя», і тому мають права. Він вважає, що так як природні права людей обґрунтовуються наявністю свідомості у них, і, так як свідомістю мають як мінімум деякі з тварин, вони повинні володіти тими ж природними правами, що й люди. Хоча тільки люди керуються мораллю в своїх вчинках, деякі з них, наприклад, немовлята, не здатні на це. Як і щонайменше деякі з тварин. Вони не можуть сформулювати принципи моралі, і визначати, що правильно, а що - ні. Навіть якщо їх вчинки приносять користь або шкоду. Тварини мають «невід'ємну цінність» як «суб'єкти життя», вважає Реган. І тому не можуть розглядатися, як засіб для досягнення чиїхось цілей. Його теорія не поширюється на всіх істот, які відчувають, але тільки на тих, кого можна вважати «суб'єктами життя». Ними є наприклад, всі здорові ссавці старше, як мінімум однорічного віку.
Якщо Сінгер в основному сконцентрований на поліпшення поводження з тваринами і визнає, що в деяких гіпотетичних сценаріях, окремих тварин можна законно використовувати для досягнення певних цілей істот як людської, так і нелюдською природи , то Реган вважає, що ми повинні звертатися з істотами нелюдської природи так само, як з людьми. Гері Франсіон, прихильних правового підходу, вважає, що у тварин є лише одне право, яке потрібно узаконити: право не бути чиєюсь власністю. Все інше послідовно випливає з цієї зміни парадигми.<ref>[http://znaimo.com.ua/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD Права тварин]</ref>
Щодо України, то згідно ст.180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження». При здійсненні прав не допускається жорстоке поводження з тваринами, що суперечить принципам гуманності. Таким чином, законодавство України визначає тварин, які законно належать будь-якій особі, як об'єкт власності і не виділяє для них ніяких особливих прав, крім права на гуманне поводження.
| |||