Аналогія: відмінності між версіями

5662 байти додано ,  9 років тому
нема опису редагування
м (Перенесено 37 інтервікі-посилань до Вікіданих (Q185816))
Немає опису редагування
В умовиводах за А. знання, набуте при розгляді якогось об'єкта (моделі), переноситься на інший, менш доступний для дослідження, менш наочний. Умовиводи за А. щодо конкретних об'єктів є гіпотетичними — правильність їх виявляється дальшим дослідженням
і перевіркою. В сучас. науці розвинутою галуззю застосування А. є т. з. [[теорія подібності]], що використовується при моделюванні.
 
Аналогія — традуктивний умовивід, у якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність їх і в інших ознаках.
 
Якщо в [[дедукція|дедуктивних]] умовиводах знання рухаються від більш загального до менш загального, а в [[індукція|індуктивних]] — від одиничного до загального, то в аналогії відбувається перехід знань від одиничного до одиничного.
 
Прикладом аналогії може бути міркування [[Галілей|Галілея]], який, відкривши чотири супутники Юпітера і виявивши спільність між системою «Юпітер — його супутники» і Сонячною системою, зробив висновок, згідно з яким подібно до того, як у системі Юпітера в Центрі перебуває найбільше за розмірами тіло, так і в Центрі руху планет перебуває найбільше за об'ємом тіло цієї системи — Сонце.
 
Схема міркування за аналогією:
 
Предмет А має ознаки abed.
 
Предмет В має ознаки аЬс.
 
Ймовірно, що предмет В має ознаку d.
 
Висновок за аналогією має ймовірний характер.
 
Оскільки предмети можуть уподібнюватися один одному як за своїми ознаками (властивостями), так і за відношеннями між ними, то аналогії, відповідно, поділяють на аналогії властивостей і аналогії відношень.
 
Типовим прикладом аналогії властивостей є міркування, згідно з яким на Марсі існує життя. Виявивши властивості, за якими Марс подібний до Землі, і знаючи, що на Землі є життя, припускають, ніби Марс подібний до Землі і за цією властивістю.
 
Міркування Галілея про подібність Сонячної системи до системи «Меркурій — його супутники» є прикладом аналогії відношення.
Хоч імовірність висновків за аналогією загалом нижча, ніж за неповною індукцією, проте її евристичну роль важко перебільшити. Про це свідчить історія науки. Аналогія нерідко була формою винятково сміливих гіпотез, обґрунтування яких (засобами індуктивних та дедуктивних умовиводів) призводило до епохальних наукових відкриттів. Щоправда, відомо й немало порожніх, навіть безглуздих аналогій.
Пам'ятаючи про ймовірність висновків за аналогією, треба дбати про якомога вищу їх імовірність (аналогія, що забезпечує високу ймовірність висновку, називається строгою, або точною).
 
Щоб підвищити ймовірність висновків за аналогією, треба дотримуватися відповідних вимог:
 
— констатуючи подібність предметів, які порівнюються, слід виявляти істотну подібність;
 
— коло ознак, які збігаються, повинно бути якомога ширшим;
 
— треба враховувати характер зв'язку ознак, які є спільними для порівнюваних предметів, з ознакою, що переноситься (висновок буде ймовірнішим, якщо названі ознаки перебуватимуть в істотному взаємозв'язку);
 
— не можна ігнорувати відмінності, які існують між порівнюваними предметами, особливо коли ці відмінності є істотними.
Блискучим прикладом суворої аналогії може бути порівняння блискавки з іскрою, здійсненого Б. Франкліном.
Розрізняють ще строгу і нестрогу аналогії.
 
Строга аналогія — аналогія, що грунтується на знанні залежності ознак предметів, які порівнюються.
 
Нестрога аналогія — аналогія, в результаті якої робиться висновок від подібності двох предметів в одних ознаках до подібності їх за такою ознакою, про зв'язок якої з першими нічого не відомо.
 
Для опису деяких видів аналогії може бути використаний [[математика|математичний]] апарат — поняття [[ізоморфізм]]у.
Анонімний користувач