Суб'єкт права: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 12:
== Співвідношення суб’єкта права і суб’єкта правовідносин ==
 
У сучасній юридичній літературі поняття ''«суб'єкт права»'' частіше за все використовується як [[синонім]] термінів ''«суб'єкт»'' чи ''«учасник правовідносин»''. У юридичних джерелах кінця XIX —XIX— початку XX ст. поняття ''«суб'єкт права»'' використовувалося для позначення носія «суб'єктивних прав».
 
Поняття [[''[[суб’єкт правовідносин'']]'' і ''суб'єкт права'' не завжди збігаються. Адже правовідносини – не єдина форма реалізації норм права. Малолітні діти, душевнохворі люди, які є суб’єктами права, не можуть бути суб’єктами правовідносин. Конкретний громадянин завжди є суб’єктом права, але не завжди є учасником правовідносин.
 
''Суб'єкт права'' - поняття широке, в якійсь мірі відмінне від поняття ''суб'єкт (учасник) правовідносин''. ''Суб'єкт права'' - це особа, що володіє [[правосуб'єктність|правосуб'єктністю]], тобто особа, потенційно (взагалі) здатна бути учасником правовідносин. А ''суб'єкт правовідносин'' - це реальний учасник даних правових відносин.<ref>Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс. Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.</ref>
Рядок 35:
[[партія|партії]], спортивні організації, організації, котрі можуть бути як недержавними, так і державними.
Спектр недержавних організацій досить значний і різноманітній. Це приватні підприємства і господарські товариства, національні та іноземні [[фірма|фірми]] і компанії, комерційні [[банк]]и, приватні культурні, освітянські та медичні установи, [[громадське об’єднання|громадські об’єднання]] тощо. Діяльність державних органів пов’язана з реалізацією завдань і функцій держави. До них належать державні органи, посадові особи, державні організації, державні підприємства.
 
Деякі з перелічених колективних суб’єктів, діяльність яких так чи інакше пов’язана з необхідністю брати участь у господарській діяльності, здатні набувати статусу юридичної особи.<ref> Загальна теорія держави і права.[Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]/ М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін., За ред. д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф. акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2010. — 584 с</ref>
До юридичних осіб належать підприємства та організації, які:
Рядок 50 ⟶ 51:
 
У юридичній літературі широко поширене розподіл суб'єктів права на дві основні групи:
* індивідуальні суб'єкти - громадяни;
* колективні суб'єкти - організації.
Такий поділ слід визнати логічним. Однак, "логіка життя" сильніша. Вона вимагає відокремлення в особливу рубрику таких специфічних соціальних утворень, як [[держава]], [[адміністративно-територіальна одиниця|адміністративно-територіальні одиниці]], [[виборчий округ|виборчі округи]] та ін. Звичайно, і держава є організацією політичної влади. Але стосовно до держави, що охоплює все [[населення]] країни, слово "організація" вживається в іншому сенсі, ніж стосовно до колективів громадян (громадських організацій) і навіть до організаційно-відокремленим підрозділів держави (державних організацій). Ось чому, якщо відійти від суто формальних критеріїв і звернутися до сутнісними ознаками, то потрійний розподіл суб'єктів права не тільки можливо, але і повністю адекватний реальному стану учасників правових відносин у суспільстві.
 
Специфічна риса, що характеризує правосуб'єктність держави, полягає в тому, що держава завжди залишається суб'єктом [[політична система|політичної системи]] [[суспільство|суспільства]]. Ось чому навіть у цивільних правовідносинах держава як особливий суб'єкт права може проявити свої владні політичні функції. Разом з тим, залишаючись у всіх випадках суб'єктом політичної влади, держава як суб'єкт права виражає волю й інтереси народу, діє на основі і в межах [[конституція|конституції]], [[закон]]у.
 
До особливих суб'єктамєктів права деякі автори відносять не тільки персоніфіковані соціальні утворення, а й соціальні спільності людей в цілому([[народ]], [[нація]]). Прагнення осмислити місце і роль головних соціальних спільнот людей у політичному житті, звісно ж, заслуговує підтримки. Народ, нації є основними суб'єктами соціально-політичних відносин. Це крім всього іншого відображається в змісті багатьох державно-правових норм, і насамперед у змісті конституційних положень.
 
Але саме тому, що головні соціальні спільності людей виступають у якості вирішальних інститутів політичного життя, що виражають її глибинні зв'язки, вони не володіють і не можуть мати властивості зовні відокремленого, інституційного, формально персоніфікованого порядку, які дозволили б їм бути суб'єктами правових відносин. Соціальні спільності виступають у сфері правових відносин не безпосередньо, а опосередковано - через персоніфіковані соціальні утворення (держава, виборчий округ тощо) і різноманітні організації, в тому числі партії, професійні спілки, кооперативи і т.д. <ref>Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т, Т. 2. — М.: «Юридическая литература», 1982. — 360с</ref>