Друга Яссько-Кишинівська операція: відмінності між версіями

[[27 березня]] [[воїн]]и [[27-а армія (СРСР)|27-ї]] та [[40-а армія (СРСР)|40‑ї ар­мій]] [[генерал-лейтенант]]ів С. Г. Трофименка та П. Ф. Жмаченка пер­ши­ми фор­су­ва­ли р. Прут. У роз­па­лі бо­їв ко­ман­ду­ю­чий 2‑м Укра­їн­сь­ким фро­н­том [[маршал Радянського Союзу]] [[Конєв Іван Степанович|І. С. Конєв]] одер­жав роз­по­ря­джен­ня [[Ставка Верховного Головнокомандування|Став­ки]] про при­пи­нен­ня ак­ти­в­них дій, оскіль­ки [[12 квітня]] уря­до­ві Ру­му­нії бу­ло на­пра­в­ле­но умо­ви пе­ре­ми­р'я. Клі­ка [[Антонеску Йон|Й. Антонеску]] від­по­ві­ла на цю про­по­зи­цію ого­ло­шен­ням то­таль­ної [[Мобілізація|мобілізації]] та про­дов­жен­ням вій­ни на бо­ці Ні­ме­ч­чи­ни. Пі­с­ля цьо­го вій­сь­ка 2‑го Укра­їн­сь­ко­го фро­н­ту від­но­ви­ли [[наступ]]. Прой­шов­ши з бо­я­ми бли­зь­ко 100 км, во­ни на се­ре­ди­ну тра­в­ня за­хо­пи­ли мі­с­та [[Ботошані]], [[Радівці|Ра­де­у­ці]], [[Сучава (місто)|Су­ча­ву]], [[Фелтічень|Фе­л­ті­че­ні]] й від­ті­с­ни­ли во­ро­га до пе­ред­гі­р'я Кар­пат і мі­с­та [[Ясси]].

 

 

До серпня 1944 року для радянських військ на балканському напрямі склалася сприятлива обстановка для завдання вирішального удару. Німецьке командування літом 1944 роки перекинуло з цього напряму до [[Білорусь|Білорусії]] і [[Західна Україна|Західної України]] 12 дивізій, тим самим ослабивши [[група армій «Південна Україна»|групу армій «Південна Україна»]]. Не зважаючи на це, німецько-румунське командування створило тут потужну глибоко ешелоновану [[оборона|оборону]], що складалася з 3-4 оборонних смуг, що зв'язали з водними перешкодами і горбистою місцевістю. Сильні оборонні обгородження підперізували багато міст і інші населені пункти Молдавії і східної Румунії.