Відмінності між версіями «Петро Пустельник»

Ніяких змін в розмірі ,  7 років тому
м
вікіфікація
(→‎Перед 1096 р.: оформлення, стильові правлення, правопис)
м (вікіфікація)
[[Файл:Roman du Chevalier du Cygne f176v Pierre l'Ermite.jpg|thumb|550px| Петро Пустельник показує хрестоносцям шлях на Єрусалим. Французька гравюра (приблизно 1270 р.)]]
'''Петро Пустельник''' ({{lang-fr|Pierre d’Amiens}})* 1053 — † 8 червня 1115 р., був [[єпископ]]ом [[Ам'єн]]у і ключовою фігурою під час [[Перший хрестовий похід|Першого хрестового походу]].
 
== Перед 1096 р. ==
Згідно з [[Анна Комніна|Анною Комнін]], він намагався здійнити [[паломництво]] в [[Єрусалим]] як перед 1096 р., але меті завадили [[сельджуки]], що піддали його катуванню.
Джерела подають різну інформацію стосовно того чи був він присутній на відомому [[Клермонський собор|Клермонтському Соборі]] у 1095, але загальновизнано, що він згодом став одним з натхненників хрестового походу у Франції і його особистий досвід допоміг йому розпалити вогонь [[Хрестові походи|Хрестових походів]]. Згодом він увійшов у історію як емоційний [[проповідник]], значна частина джерел і істориків погоджуються, що тисячі селян жваво прийняли хрест завдяки йому. Однак, Джонатан Райлі Сміт припустив, що до війська [[Селянський хрестовий похід|хрестового походу селян]] або бідняків входили також добре озброєні вояки та [[рицар]]і.
Ця частина походу відома як [[Селянський хрестовий похід|похід бідняків]], термін, що в середньовіччі означав жебраків під опікою [[Католицтво|Церкви]].
[[Олексій I Комнін]] хвилювався через збільшення безладу і добре озброєної армії хрестоносців, що мала от-от прийти, тому швидко закінчив перемовини і переправив їх через [[Босфор]]
на азійське узбережжя на початку серпня, з обіцянкою охороняти і допомагати до на шляху до кордону з ворогом. Він хотів, щоб похід бідняків почекав його розпоряджень, але незважаючи на його прагнення, жебраки вступили на територію турків. [[Турки]] почали грабунок і врешті-решт атакували беззбройний натовп. Петро повернувся у великому смутку до Константинополя, шукаючи допомоги імператора.
Турки згодом почали переслідувати хрестоносців, що втікали до візантійської території, і в час відсутності Петра пілігрими потрапили в засаду і були порубані на шматки турками, які були більш численні і дисциплінованіші. Незважаючи на слова Петра про божественну охорону, більшість пілігримів було вбито мечами і стрілами турків чи було захоплено в полон. Дійшовши до Константинополя з малою кількістю вмираючих від голоду під час зими 1096—10971096–1097 р., учасники походу майже не мали надії на допомогу візантійців і тому чекали на прихід добре озброєної армії хрестоносців, сподіваючись з їх допомогою завершити паломництво.
 
Коли прибули князі, Петро приєднався до них і війшов до їхньої ради в травні 1097 р. і
3669

редагувань