Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
== Бойовий шлях ==
 
Народився майбутній курінний у 1914 році на берегах Горині, у с. Тучин (тепер Гощанський район, Рівненська область). У юнацькі роки був активним учасником місцевого осередку освіти та «Пласту».
 
=== Служба у Війську Польському. Служба в легіоні «Роланд» ===
У 1939 році він був мобілізований до Війська Польського, брав участь у польсько-німецькій війні 1939 &nbsp;р. В польській армії отримав чин капрала. Невдовзі опинився в німецькому полоні. Там налагодив зв’язкизв'язки з членами ОУН і вступив у її лави. Трохимчука посилають у школу командирів у Мюнхен. <ref>Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с., С.15-16</ref>.
У 1941, за кілька днів після початку німецько-радянської війни, був зачислений до складу створеного 25 лютого 1941 року, за санкцією начальника абверу В. Канаріса <ref>Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. -&nbsp;— К.: Наук. думка, 2005. -&nbsp;— 495 с., С.61</ref>, [[Роланд (легіон)|легіону «Роланд»]]. С. Трохимчук опиняється у таборі Заубердорф (біля Відня) наприкінці червня. 24 липня німецьке командування вирішило використати українську частину в прифронтовій смузі. Легіон відправили в район м. Дубоссари (Молдова), де він і знаходився до початку серпня. Саме тоді легіон неочікувано роззброюють, розформовують, а більшу частину особового складу відправляють назад до Зауберсдорфа. Причиною такої різкої переміни у ставленні німецького командування до українського формування сам С. Трохимчук називає конфронтацію між С. Бандерою та німецькою окупаційною владою <ref>Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 1944–1945&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. &nbsp;— 1167 с., С. 474-475474–475</ref>.
 
=== Боротьба в УПА проти німців ===
Після розформування, С. Трохимчуку вдається втекти до України. Він повертається на рідну Рівненщину, де відновлює зв’язкизв'язки з ОУН (б). Наприкінці 1942 року, з посиленням режиму німецькою окупаційною владою, починає ряд заходів зі створення загонів народної самооборони, що згодом стане основою для розгортання на її базі сотні УПА. Загін досить швидко набирав у кількості, адже Тучин, де провадив свою діяльність Трохимчук (тепер уже під псевдо «Недоля»), мав досвід організованого тут улітку цього ж року загону УНРА керівником ОУН (б) на Волині [[Робітницький Володимир|В. Робітницьким]] <ref>Патриляк І. К., Боровик М.&nbsp;А. &nbsp;Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. -&nbsp;— 590 с., С.325</ref>. Згодом, курінь «Недолі» носитиме ім’яім'я саме цього видатного підпільника.
 
24 березня 1943 року сотня «Недолі» вкупі з сотнями «[[Сотня Жука|Жука]]» (сотенний [[Бричко Йосип]]), «[[Сотня Очмани|Очмани]]» (сотенний [[Шевчук Дмитро Несторович]]) та «[[Сотня Клена|Клена]]» (сотенний [[Новак Григорій Онисимович]]), всього чисельністю близько 200 бійців УПА, [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів#Звільнення в'язнів концтабору Осада Креховецька весною 1943|здійснили відчайдушний напад]] на німецький [[концтабір]] [[Осада Креховецька]] й звільнили 176 в'язнів концтабору. Концтабір знаходився у селі [[Нова Українка]] (сучасна назва) [[Рівненський район|Рівненського району]] й охоронявся німцями та [[поляки|поляками]].<ref name="Боротьба УПА"/>
 
Наприкінці серпня 1943, С. Трохимчук по домовленності із охороною, вивозить з німецьких складів зброю, що розміщалась в селі Городище (Рівненський район): чотири підводи гвинтівок і одну підводу боєприпасів до них <ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 -&nbsp;— х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. -&nbsp;— 448 c., С. 111</ref>. Перед жнивами, в Тучині спалюється будинок крейсляндвітра разом з документацією на відправку населення у Німеччину та на здачу продуктів. Після цього нападу гітлерівці, у відповідь, розстріляли родину Кликів в Тучині &nbsp;п’ятьп'ять осіб. <ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с., С. 14</ref>. Через короткий час, відділ «Недолі» роззброїв німців (біля 15 осіб) у бункері в містечку Тучин. Бою і жертв не було <ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 -&nbsp;— х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. -&nbsp;— 448 c., С. 145</ref>. Масштаби впливу С. Трохимчука на ситуацію в Тучинському районі можна відтворити за спогадами очевидця: «Недолі», на противагу німецькій, вдалося організувати свою адміністративно-господарську владу <ref> Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с., С. 14</ref>.
 
У вересні 1943 року, Організаційно-мобілізаційна референтура Рівненського військового надрайону призначає «Недолю» на пост курінного командира в теренових сотнях Тучинського району, з правом створити курінний штаб і керувати майбутніми акціями повстанців <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с., С. 242</ref>.
Активність та нахабність курінного Трохимчука під самим носом у рейхскомісара Е. Коха, штаб якого знаходився у м. Рівному, сусідньому з Тучинським районом, безумовно дратувала нацистів. Тому у грудні, за свідченнями розвідки УПА, в Тучинський район стягнули близько 2000 німців, очевидно для облави на ліс <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с., С. 221</ref>.
Плани перекреслила зміна ситуації на фронті, де ініціатива повністю прейшла до СРСР. На території України на захід від Дніпра було проведено 10 самостійних наступальних операцій Червоної армії <ref> Патриляк І. К., Боровик М.&nbsp;А. &nbsp;Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. -&nbsp;— 590 с., С. 151</ref>. «Недоля» вміло скористався передислокацією німецьких військ на фронт та ослабленням нацистів на місцях і завдав відступаючим прощального удару: сотенний вкотре напав на містечко Тучин на початку січня; повстанцям вдалося забрати награбовану німцями худобу, а також борошна із місцевого млина <ref>Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 -&nbsp;— х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. -&nbsp;— 448 c., С. 234</ref>.
 
=== Боротьба в УПА проти радянської влади ===
Перед повстанцями постала серйозна проблема переходу фронту, який швидкими темпами рухався на захід. «Недоля» наприкінці січня 1944 &nbsp;р. отримує наказ від надрайонного керівництва ОУН розпустити свою сотню на період проходження німецько-радянського фронту, а самому перейти у підпілля. Ця вказівка була ним виконана <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с., С. 417</ref>.
27 січня червоноармійці розпочинають Луцько-Рівненську наступальну операцію, що тривала до 11 лютого 1944 року. За її результатом, військам Вермахту було завдано нищівної поразки <ref>Патриляк І. К., Боровик М.&nbsp;А. &nbsp;Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. -&nbsp;— 590 с., С. 153</ref>. Волинь знову опинилася в лабетах радянської влади. Для «Недолі», як і для УПА в цілому, звільнення Червоною армією України, зокрема і Волині, означало лише зміну однієї окупаційної влади на іншу. Поява нового ворога диктувала нові правила боротьби.
У звільнених у 1944 &nbsp;р. від німців районах розпочато цілу низку заходів для поповнення лав Червоної армії. Разом з поповненням радянських збройних сил ставилося завдання позбавити УПА можливості залучати необхідні людські резерви для власних цілей [2, с. 304]. Знало радянське керівництво і про проведення мобілізації чоловічого населення Волині у лави УПА ще до приходу Червоної армії <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с., С. 416</ref>. Обставини вимагали від «Лісової армії» рішучих дій у відповідь. Керівництво військової округи «Богун» вдається до повторної форсованої мобілізації <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с., С. 416</ref>.
 
Після того як фронт перетнув річку Горинь, «Недоля» отримав наказ негайно приступати до організації куреня шляхом збору всіх осіб, що мають військову підготовку. Курінь, який створював «Недоля» мав слугувати своєрідним резервом для основних частин УПА, отримав кодову назву «Загін імені Робітницького» та був прикріплений до [[ВО «Заграва»]] <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с., С. 417</ref>.
 
Діяльність у якості керівника новоствореного куреня «Недоля» починає з притаманною йому рішучістю. 9-10 лютого 1944 року було зупинено та розігнано дві мобілізаційні колони, що слідували на формувальний пункт, а 14 лютого Трохимчук знову здійснює напад на Тучин. Цього разу було закидано гранатами та обстріляно районні відділи НКВД і НКГБ, а також РК КП(б)У <ref>Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 1944–1945&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. &nbsp;— 1167 с., С. 68</ref>. За повстанцями «Недолі» почалося справжнє полювання. У березні, у район Пустомитського лісу (неподалік Тучина), де в той час дислокувався курінь, було кинуто частини регулярної армії, а також залучено радянських партизанів, які чудово володіли особливостями тактики ведення лісової війни <ref> Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с., С. 233</ref>.
 
У березні-квітні 1944 «Недолі» підлягали сотні В. Ботана («Квітка»), Д. Шевчука («Очмана»), «Левадного», кавалерійська сотня В. Кирика-Петрука («Деркач»), відділ «Хмари», старшинська школа «Свища», загалом чисельністю до 500 чоловік <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с., С. 242</ref>.
 
Весна проходила у постійних зіткненнях з більшовиками. Під час однієї з таких операцій ВВ НКВД за участю частин ЧА, десь в середині квітня 1944 &nbsp;р., повстанці зазнали значних втрат, курінь розпадається на окремі сотні <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-19461944–1946. Документи і матеріали.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005.&nbsp;— Нова серія, Т. 8.&nbsp;— 1448 с., С. 22</ref>.
 
Наприкінці квітня, загін «Недолі» чисельністю 280 чоловік за наказом командира [[УПА-Північ]] [[ДмитрО КлячківськиЙ|Дмитра Клячківського]] переведено з групи ВО «Заграва» до групи [[ВО «Тютюнник»]] <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-19461944–1946. Документи і матеріали.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005.&nbsp;— Нова серія, Т. 8.&nbsp;— 1448 с., С. 596</ref>. С. Трохимчук був призначений командиром з’єднанняз'єднання «Хмельницький» <ref>Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с., С. 242</ref>.
 
1 травня С. Трохимчук одержав наказ продовжити мобілізацію і приготовити курінь до відходу в інший терен. Під час виконання цього наказу курінь був захоплений великою акцією «чистки» більшовиків в Тучинському районі. В результаті курінь був розсіяний і відновити його не вдалось. Сам «Недоля» опинився у руках НКВС <ref>Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-19461944–1946. Документи і матеріали.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005.&nbsp;— Нова серія, Т. 8.&nbsp;— 1448 с., С. 983</ref>.
 
== Загибель і пам'ять ==
 
Свідчення з курінного вибивали слідчі в Рівному, а потім у Києві аж до кінця 1944 року і врешті-решт присудили до страти через повішення. Смерть сміливого та відомого повстанського ватажка обов’язковообов'язково мала бути використана радянською пропагандою. Показова страта членів ОУН та УПА, серед яких був і Трохимчук Степан («Недоля») здійснена 4 січня 1945 на центральній площі (нині&nbsp;— площа Театральна) в Рівному <ref>Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с., С. 180</ref>. У [[Рівне|Рівному]] на Театральній площі в 1997 встановлений пам'ятний знак з написом '''«Тут, на цьому місці, 4 січня 1945 року органами [[НКВС]] було страчено славетних бійців за честь і волю України&nbsp;— вояків Української Повстанської Армії…».''' В списку імен Трохимчук Степан Климович.
 
== Див. також ==
* [[Файл:Organization_of_Ukrainian_Nationalists-M.svg|20px]] [[Файл:OUN-B-01.svg|20px]] † [[Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА|<span style="color:#CD9B1D">'''Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА'''</span>]] † [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
* [[Файл:UPA-Zaslugy1.png|20пкс]] [[Командири УПА|<span style="color:#698B22">'''Командири УПА'''</span>]] [[Файл:OUN-r Flag 1941.svg|25пкс]]
* [[Боротьба УПА проти німецьких окупантів]]
 
 
== Джерела ==
* Литвинчук Д. Від Горині до Колими&nbsp;— Рівне: «Азалія», 1998.&nbsp;— 39 с.
* Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України. -&nbsp;— К.: Наук. думка, 2005. -&nbsp;— 495 с.
* Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы: в 2 т. Т. 2: 1944—1945 1944–1945&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2012. &nbsp;— 1167 с.
* Патриляк І. К., Боровик М.&nbsp;А. &nbsp;Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин, 2010. -&nbsp;— 590 с. * Денишyк О. C. Бopoтьбa УПA пpoти нiмецькиx oкупaнтiв. Хpoнoлoгiя пoдiй у 2 -&nbsp;— х тoмaх. Т.l: Boлинь. Piвне: ППДМ. 2008. -&nbsp;— 448 c.
* Літопис УПА. Нова серія. УПА і запілля на ПЗУЗ. 1943-19451943–1945. Нові документи.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2010.&nbsp;— Нова серія, Т. 14.&nbsp;— 640 с.
* Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область.&nbsp;— Кн. 1.&nbsp;— Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2006.&nbsp;— 578 с. * Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля 1944-19461944–1946. Документи і матеріали.&nbsp;— Київ&nbsp;— Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2005.&nbsp;— Нова серія, Т. 8.&nbsp;— 1448 с.
 
== Посилання ==
* [http://uzinform.com.ua/news/2012/08/17/4969.html Я зрозумів хто такі бандерівці, коли побачив як вони вмирають за Україну!]
як вони вмирають за Україну!]
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]