Латинізація української мови: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 191:
<br clear=all />
'''<nowiki>*</nowiki>''' Примітки щодо національної транслітерації: 1) буквосполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгін — Rozghin) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж»; 2) там, де подано два варіанти, другий вживається на початку слова, а перший — у будь-якій іншій позиції.
== Вади офіційної системи ==
Офіційна система української транслітерації ґрунтується, скоріше, на політичних, ніж на наукових засадах та має занадто тісну прив’язку до англійського правопису. Мотивацією такої тісної прив’язки слугують аргументи, буцімто, по-перше, якщо англійська мова в теперішньому [[глобалізація|глобальному світі]] є міжнародною, то всі транслітераційні стандарти мусять бути суворо підпорядковані нормам англійського правопису (хоча, наприклад, [[Піньїнь|китайська латинка]] має цілу низку відступів від цих норм — це стосується, насамперед, вимови літер Q чи X), а, по-друге, іноземці буцімто не зможуть правильно прочитати наші власні назви, якщо вони записуватимуться не за правилами англійського правопису. Такий підхід можна пояснити також звичкою вважати латинку алфавітом конкретної іноземної мови, а не просто системою письма. Проте вищезгадана мотивація є цілком безпідставною, адже в переважній більшості латинописних мов прийнято зберігати оригінальне написання іншомовних власних назв. Ще одна вада полягає в тому, що ця система не дає можливості недвозначного відтворення оригінального кириличного написання, коли одне й те саме латинізоване написання може бути транслітеровано назад у кирилицю одразу в кількох варіантах:
* S'''ia'''va S'''ia'''ntovych — С'''я'''ва С'''іа'''нтович, С'''іа'''ва С'''я'''нтович;
* Z'''aits'''ev — З'''айц'''ев, З'''аіц'''ев, З'''аїц'''ев, З'''айтс'''ев, З'''аітс'''ев, З'''аїтс'''ев;
* Ru'''d'''ko — Ру'''д'''ко, Ру'''дь'''ко;
* Bu'''l'''kin — Бу'''л'''кін, Бу'''ль'''кін;
* Vyshnev'''s'''k'''y''' — Вишнев'''с'''к'''і''', Вишнев'''с'''к'''и''', Вишнев'''сь'''к'''ий''', Вишнев'''сь'''к'''і''' тощо.
У такому випадку можливість зворотньої автоматичної транслітерації назад у кирилицю за допомогою комп’ютера повністю виключається.
Крім того, офіційний варіант української латинки поширюється фактично лише на англійську мову, натомість в усіх інших мовах українські власні назви продовжують транскрибуватися за правилами конкретної мови, що суперечить світовій практиці зберігати єдине латинське написання конкретної власної назви в усіх мовах<ref>[http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Bib_visnyk/2012-2/03.pdf Максим Вакуленко. Питання кирилично-латиничної транслiтерацiї у контекстi систематизацiї бiблiографiчних даних]</ref>.
== Примітки ==
| |||