Джироламо Савонарола: відмінності між версіями

Походив з небагатої родини, що мешкала в [[Феррара|Феррарі]]. Його дід був [[лікар]]ем за фахом. За припущеннями, його мати походила з родини Бонакоссі з міста [[Мантуя]]. В родині було семеро дітей, Джироламо був третьою дитиною. Міг би наслідувати фах діда і стати лікарем, що потребувало б навчання в [[Феррарський університет|Феррарському університеті]]. Але в розкладхід подій втрутились нерозділене кохання до дівчини з багатої родини і відсутність будь яких перспектив на шлюб з нею. Пригнічений і пристрасний юнак вдався до релігії і став ченцем в монастирі доміканців-проповідників. Як пізніше він повідомив і власного біографа, на рішення стати ченцем вплинули також і промови проповідника з [[Фаєнца|Фаєнци]] Звернувся до літературної творчості, де вперше випробував пристрасне обдарування переконувати і залякувати апокаліптичними зверненнями до читача. В незакінченому трактаті, що залишив після себе, писав про відразу до світського життя з його мерзотністю, заздрістю, продажністю, прихованою, блюзнірською відмовою від моральних настанов християнства. Цей трактат пізніше отримав назву «Про відразу до світу» («De contemptu mundi» — [[латина|латиною]]). Не менш апокаліптичні навіть назви інших творів Савонароли — «Про загибель світу» ([[1472]]), « Про загибель (християнської)церкви» ([[1475]]), в яких не забув засудити і гріховність папського двору.(Як відомо, ні загибелі католицьої церкви, ні загибелі світу не відбулося).

В монастирі ретельно виконував всі обітниці та аскезу, а через рік став священиком. Вивчав богословські труди, логіку, філософію Аристотеля, брав участь в богословських [[дискусія]]х і допомагав братії в створенні проповідей. Навіть подався на богословський факультет заради отримання наукового ступеня богослов'я. Поворотним пунктом в проповідницький кар'єрі ченця стало переведення в домініканський монастир Санта Марія дельї Анжелі в Феррарі, де уславився проповідями. Слава про пристрасного та сміливого проповідника докотилася і до Флоренції. Він не сам перебрався до Флоренції. В місто його запросив некоронований володар столиці Тоскани — представник банкірського дому [[Лоренцо Медічі]] або [[Лоренцо Пишний]](1449–1492). Він прибув у Флоренцію в травні-чернічервні [[1490]] року і оселився в престижному [[монастир]]і Сан Марко.