Антоніо Гісланцоні: відмінності між версіями

Був вигнаний з гімназії за погану поведінку, потім учився на медичному факультеті університету в Павії, але курсу не закінчив. Деякий час співав на оперній сцені. В [[1848]] р. під впливом [[Джузеппе Мадзіні]] видавав в [[Мілан]]і газету, що пропагувала республіканські ідеї, потім був змушений емігрувати до Швейцарії, в подальшому був заарештований в Римі. В [[1850]]-ті рр., повернувшись до [[Мілан]]у, змінив напрямок журналістської активності в сторону музики, очолював видання Italia musicale та, в [[1866]]–[[1871]] рр., Gazzetta musicale di Milano. Із середини [[1860]]-х рр. повністю переключився на письменництво. Опублікувавши ряд романів, з котрих найбільш відомий роман, що описує театральне життя — роман «[[Артисти театру]]» (італ. Gli artisti da teatro; [[1865]]). Написав близько 85 оперних лібретто — окрім «Аїди», найбільш відомі друга редакція лібретто опери Верді «Сила долі» ([[1869]]), «Едме» [[Альфредо Каталані]] ([[1866]]) та «Литовці» [[Амількаре ПонкєлліПонк'єллі]] ([[1874]]).