Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| зріст = 175
| вага = 78
| прізвисько =
| поточний-клуб =
| позиція = [[Воротар (футбол)|воротар]]
| клубний гравець = {{Футболіст початок}}
| нагороди =
{{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}} {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
| дата-оновлення =
}}
 
'''Анатолій Федорович Зубрицький''' ({{н}} [[20 листопада]] [[1920]], [[Одеса]], [[СРСР]]  — {{†}} [[20 лютого]] [[2005]], [[Одеса]], [[Україна]]) — [[СРСР|радянський]] футболіст, [[воротар (футбол)|воротар]], футбольний тренер, засновник та керівник СДЮШОР «Чорноморець»(1975—19771975–1977, 1979—20051979–2005).
 
== Життєпис ==
 
=== Кар'єра футболіста ===
Анатолій Зубрицький почав грати у футбол з дитинства у дворі, пізніше почав виступати за команду Палацу піонерів. Навчаючись у школі, грав за дорослу команду ДСТ «Буревісник» і збірну міста.
У [[1940]] році Михальченко призивають в армію і Зубрицький стає основним голкіпером команди. Але незабаром на армійську службу призивається і сам Анатолій. Завдяки клопотанню команди, воротар був залишений в розташованій в Одесі військової частини і продовжував виходити на поле у ​​складі команди, яка перейшла до того часу в товариство «Харчовик». Але вже в кінці сезону воротар, пройшовши курс молодого бійця, виступав тільки в армійських змаганнях за команду Одеського військового округу.
 
У червні [[1941]] року почалася [[Німецько-радянська війна]], військова частина в якій знаходився Зубрицький, взяла участь у боях на кордоні з [[Румунія|Румунією]]. Під час відступу підрозділи були оточені, Зубрицький з іншими бійцями були захоплені в полон. Під час використання військовополонених на дорожніх роботах, Анатолій здійснив втечу. Добрався до Одеси, де за допомогою залишилися в окупації одеських футболістів, влаштувався на завод «Кінап» і навіть грав за виробничу команду «Глорія-Форд»<ref>Анатолій Зубрицький -&nbsp;— страж одеських футбольних воріт</ref>.
 
Після звільнення [[Одеса|Одеси]], всіх залишилися футболістів об'єднали в команду «Динамо». Зубрицького незабаром переводять до Києва, де почалося відродження місцевого [[Динамо (Київ)|«Динамо»]]. Очолював команду [[Махиня Микола Борисович|Микола Махиня]], а основним голкіпером був ветеран київської команди і її капітан [[Ідзковський Антон Леонардович | Антон Ідзковський]], Зубрицький став дублером прославленого воротаря.
У [[1959]] році колишній одеський зірковий голкіпер очолив одеський [[Чорноморець (Одеса)|«Чорноморець»]]. Команда до того часу перебувала на 12 місці в турнірі класу «Б». Поступово гра колективу стала поліпшуватися, одесити стали боротися за призові місця. А в 1961 році виграли турнір класу «Б», ставши чемпіонами УРСР, після чого повинні були проводити перехідні ігри за вихід в клас «А» з донецьким [[Шахтар (Донецьк) | «Шахтарем»]], але рішенням республіканської федерації футболу, матчі були скасовані.
 
У [[1962]] році, через невиконання керівництвом одеського клубу умов угоди з тренером, Зубрицький залишив «Чорноморець», повернувшись до Києва. Незабаром надійшла пропозиція очолити дніпропетровський [[Дніпро (Дніпропетровськ) | «Дніпро»]]. Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати бали, але в липні [[1963]] року тренер був викликаний на прийом до [[Щербицький Володимир Васильович | Щербицького]], де йому повідомили про рішення ЦК компартії України призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського [[Динамо (Київ)|«Динамо»]]. Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів, з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище, але все ж чемпіонат команда закінчила на 9 місці. В кінці року в «Динамо» прибув новий головний тренер -&nbsp;— [[Маслов Віктор Олександрович | Віктор Маслов]], який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра», де пропрацював до кінця 1966 року.
 
У 1967 році тренер очолив криворізький [[Кривбас (футбольний клуб)|«Кривбас»]], але вже в наступному, [[1968]] році, за розпорядженням республіканського спорткомітету був відряджений до [[Крим]]у, де два сезони тренував [[Таврія (Сімферополь)| «Таврію»]], вивівши команду з 16 місця в групу лідерів.
У [[1974]] році відгукнувся на пропозицію з Кривого Рогу знову очолити «Кривбас». При ньому команда зайняла 3-е місце в українській зоні другої ліги, але пробитися в першу лігу через стикові матчі команда не змогла.
 
У 1977-19791977–1979 роках працював директором СДЮШОР «Чорноморець». У [[1977]] році повернувся на тренерську роботу в «Чорноморець» який залишив в [[1979]] році, знову очоливши СДЮШОР «Чорноморець», залишаючись її беззмінним керівником до 2005 року.
 
Займався громадською роботою, був віце-президентом одеської міської асоціації футболу.
У пам'ять про Анатолія Зубрицького, в Одесі проводиться традиційний юнацький турнір на кубок «Чорне море»<ref>[http://www.gnews.ua/cat/material/id/14440.html Юні футболісти грали в пам'ять про Анатолія Зубрицького]</ref>.
 
Нині одеська ДЮФСШ «Чорноморець» носить ім'я А. &nbsp;Ф. &nbsp;Зубрицького.
 
== Досягнення ==
== Нагороди і досягнення ==
* Кавалер [[Орден «За заслуги» (Україна)|ордена «За заслуги»]] ІІ ступеня ([[2011]]).
* Кавалер [[Орден «За заслуги» (Україна)|ордена «За заслуги» III ступеня]]<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/1846.html Указ Президента України № &nbsp;795/2004]</ref>
* [[Чемпіонат Молдови з футболу|Чемпіон Молдови]] '''(2)''': 1997/98, 1998/99.
* Володар [[Кубок Молдови з футболу|Кубка Молдови]] '''(2)''': 1996/97, 1997/98.
 
{{footballer-stub}}
{{Тренери ФК Чорноморець Одеса}}
{{Тренери ФК Кривбас}}
{{Тренери Динамо (Київ)}}