Плюралістична демократія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
== Поліархія ==
{{Main|Поліархія}}
Найбільш впливовим представником теорії політичного плюралізму є американський політолог Р. Даль, який запропонував спільно з Ч. Ліндбломом використовувати для позначення інституційних рішень демократії поняття «поліархії». Спочатку Р. Даль і Ч. Ліндблом аналізували поліархію як процес, за допомогою якого громадяни можуть здійснювати контроль за політичними
Ознаки поліархії:
# виборність [[Органи влади|органів влади]], гарантована [[конституція|конституцією]]; за допомогою виборів здійснюється контроль над
# регулярне і періодичне проведення вільних і справедливих [[вибори|виборів]], при яких виключений механізм
# загальне [[виборче право]], коли практично все доросле населення наділено правом участі у виборах;
# право бути обраними до органів влади — практично все доросле населення нароблять даним правом, хоча віковий ценз для права бути обраним може бути вище, ніж для права брати участь у виборах;
# свобода самовираження — громадяни мають право на свободу висловлювати свою думку без страху піддатися покаранню з широкого кола політичних проблем, включаючи сюди критику органів влади, уряду, режиму, соціально-економічного ладу і пануючої ідеології;
# альтернативна [[інформація]] — громадяни мають права домагатися альтернативних джерел інформації, і, більше того, ці альтернативні джерела реально існують і охороняються законами;
# автономія асоціацій — для реалізації своїх різноманітних прав, включаючи і перераховані вище, громадяни мають також право створювати відносно незалежні асоціації та організації, включаючи незалежні політичні партії та групи за інтересами.<ref>Даль Р. Введение в теорію демократии/ Р. Даль.- М.,1992.-С. 68-88.</ref>
Виділені ознаки поліархії, які необхідно розглядати комплексно, в їх взаємозв'язку, з одного боку, дозволяють систематизувати основні риси сучасної демократії, а з іншого — провести різницю між демократичними і недемократичними політичними режимами, а також ступінь демократичного розвитку в кожній окремій країні. Концепція поліархії виходить з того обставини, що і теорії демократії ніколи не буде досягнутий остаточний консенсус з приводу вищих цінностей і цілей демократичного розвитку, будь це свобода, соціально-економічна рівність, економічна справедливість і т. д. Проте в ході руху від абстрактного ідеалу до практичної реальності, з точки зору даної концепції, всі перераховані вище субстанціональні проблеми в кінцевому підсумку впираються в питання демократичних процедур. Тому поліархія часто розглядається як тип процедурно-процесуальної демократії.<ref>Грачев М. Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив: Монография/ М. Н. Грачев, А. С. Мадатов.- М.: АЛКИГАММА, 2004.- С. 52.</ref>
== Консенсусна модель демократії ==
До концепції поліархічної демократії тісно примикає модель консенсусної демократії, тобто модель демократичного розвитку в ряді держав, що відрізняються складним характером суспільної структури, де суспільство розділене на безліч сегментів. Теоретична модель консенсусної демократії була розроблена американським дослідником А. Лейпхартом. Ним було показано, що досягнення соціальної злагоди можливе і в сегментарних суспільствах. Ця згода досягається за таких умов:
| |||