Калинковицько-Мозирська операція: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 21:
В ході [[Гомельсько-Речицька наступальна операція|Гомельсько-Речицької]] і [[Вітебська наступальна операція (1943)|Вітебської операції]] [[Червона армія|Червоної армії]] в листопаді — грудні [[1943]] року вдалося нанести військам [[Вермахт]]у низку локальних поразок, але в цілому ці, та низка інших ударів проти [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]] [[Вермахт]]у не переросли в стратегічний наступ. Аналіз бойових дій на Мінському напрямку показав, що без рішучого посилення угруповання військ завдання розгрому німецьких військ у східних областях [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруської РСР]] і звільнення [[Мінськ]]у не можуть бути вирішені.
 
[[2 січня]] [[1944]] року військам [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] [[Ставка Верховного Головнокомандування]] поставила завдання розбити угруповання противника в районі [[Мозир]]я, створити плацдарм для подальшого наступу в напрямку [[Бобруйськ]]—[[Мінськ]], частиною сил просунутися вздовж [[Прип'ять|Прип'яті]] на [[Лунинець]], добитися максимально можливого просування для охоплення Бобруйського угруповання противника<ref>Русский Архив. Великая Отечественная. Сборник документов. Том 5(4). М:ТЕРРА, 1999. &nbsp;— Документ 1. {{ru icon}}</ref>.
 
Задум операції полягав у тому, аби скоординованими ударами лівого флангу 65-ї армії з півночі і правого флангу 61-ї армії зі сходу розгромити угруповання противника, взяти міста [[Калинковичі]], [[Мозир]] і вийти на рубіж річки Птичь.
Рядок 35:
Загальна чисельність військ становила 232 600 чоловік. До участі операції залучалися також партизани Гомельського, Поліського та Мінського партизанських з'єднань.
 
З німецького боку військам [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] протистояла [[2-а армія (Третій Рейх)|2-а польова армія]] ''(командувач [[генерал піхоти]] [[Вальтер Вайс]])'' зі складу [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]] [[генерал-фельдмаршалафельдмаршал]]а [[Ернст Буш|Ернста Буша]] (також позначається як [[армійська група «Вейхс»]] ({{lang-de|Armeegruppe Weichs}}).
 
З німецького боку військам [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] протистояла [[2-а армія (Третій Рейх)|2-а польова армія]] ''(командувач генерал піхоти [[Вальтер Вайс]])'' зі складу [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]] генерал-фельдмаршала [[Ернст Буш|Ернста Буша]] (також позначається як армійська група «Вейхс» ({{lang-de|Armeegruppe Weichs}}).
 
На напрямі прориву радянських військ займали оборону 9 піхотних і 2 танкові дивізії, 3 [[дивізіон]]и штурмових гармат, [[Кіннота|кавалерійський]] полк. У тилу перебували кілька [[Угорщина (1944—1945)|угорських]] дивізій, які боролися із сталінськими диверсантами, та також були залучені в бій. Війська Вермахту займали укріплену лінію оборони, створену в період з жовтня [[1943]] року, яка вдало враховувала особливості місцевості, чисельні річки і болота.
Рядок 44 ⟶ 43:
[[8 січня]] [[1944]] року війська [[Білоруський фронт|Білоруського фронту]] розпочали наступ. На початковому етапі операції противники втягнулися в важкі бої, нападники намагалися «продавити» оборону. У перший день операції війська сталінського фронту просунулися на 2—6 [[кілометр]]ів.
 
У районі села Домановичі в прорив був введений [[1-й гвардійський танковий корпус]] сталінськоїрадянської армії, до вечора доби його частини досягли села Кощічі. Введення в [[бій]] 1-го гвардійського танкового корпусу закінчилося провалом.
 
Після прориву радянських військ в районі південніше [[Мозир]]я були введені у бій відразу два кавалерійських корпуси&nbsp;— 2-й і 7-й гвардійські кавалерійські корпуси. Диверсанти лісовими дорогами провели їх з району [[Єльськ]]у в тил Мозирському і Калинковицькому угрупованням противника. Удар 2-го гвардійського кавалерійського корпусу, що вийшов до залізниці [[Калинковичі]]&nbsp;— Птичь в тилу угруповання німецьких військ на захід від Мозиря, чим створив реальну загрозу його оточення, змусив командування угрупування терміново почати евакуацію своїх військ. Кавалеристи паралізували німецькі тили, перерізали дорогу Мозир&nbsp;— [[Петриков]], позбавили постачання обороняються німецькі частини.
Рядок 54 ⟶ 53:
== Результати операції ==
 
У результаті Калинковицько-Мозирської операції радянські війська просунулися по лісовій і болотистій місцевості в цілому на 30&nbsp;— 40 кілометрів, на окремих напрямках&nbsp;— до 60 кілометрів. Було охоплене з півдня Бобруйске угруповання противника, що створило передумови для його розгрому в ході [[Операція «Багратіон»|Білоруської стратегічної операції]]. Німецькі частини зазнали значних втрат. Втрати радянських військ склали 12 350 чоловік [[Безповоротні втрати|безповоротними]] і 43 808 осіб [[Санітарні втрати|санітарними]]<ref>Великая Отечественная без грифа секретности. Книга потерь. &nbsp;— Москва., 2009 {{ru icon}}</ref>. Велику роль в успіху наступу зіграв тісний зв'язок командування фронту з партизанськими загонами та їх грамотне використання.
 
== Примітки ==
Рядок 71 ⟶ 70:
[[Категорія:Конфлікти в 1944]]
[[Категорія:Білорусь у Другій світовій війні]]
 
[[ru:Калинковичско-Мозырская операция]]