Автобіографізм Тараса Шевченка: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок)
м replaced: = Дивись також = → = Див. також =
мНемає опису редагування
Рядок 8:
Автобіографічний елемент характерний і для [[Лірика Тараса Шевченка|лірики]]<!-- Лірика Тараса Шевченка - майбутня стаття з Шевченківського словнка -->, ліроепічної поезії й художньої [[проза|прози]] Шевченка.
 
Вже в ранніх [[Романтизм|романтичних]] [[поезія]]х-[[дума]]х («[[Тече вода в синє море]]», «Тяжко-важко в світі жити») ліричний герой близький до [[фольклор]]ного образу [[козак]]а-[[Сирота|сироти]], втілював тодішні почуття Шевченка (самотність, туга за рідними, Україною), хоча ці переживання билу лише однією з граней багатого емоціями світу молодого поета й художника.
 
У таких поезіях як «На вічну пам'ять Котляревському», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «До Основ'яненка» ліричного героя, крім романтичних рис, наділено й рисами великої життєвої конкретності. Він є перехідним до так званого авторського «я», яке з'явилося в ліриці періоду «трьох літ».
Рядок 27:
}}
 
В [[поема|поемі]] [[Гайдамаки (поема)|«Гайдамаки»]] виступає й неприкрите маскою оповідача авторське «я», що уособлює типізований образ [[поет]]а-[[громадянин]]а: у згадках з дитинства поета&nbsp;— про сирітські блукання й розповіді діда про [[Коліївщина|Коліївщину]], в звертанні до недолугих критиків.
 
Так і у вступі до поеми «Мар'яна-черниця»&nbsp;— присвяті О. Коваленко&nbsp;— згадує Шевченко своє втрачене кохання, а в епілозі до поеми [[Кавказ (поема)|«Кавказ»]] звертається до загиблого друга [[Яків де Бальмен|Якова де Бальмена]].
 
Автобіографічними є ліричні поезії періоду «трьох літ»: «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заворожи мені, волхве», «Гоголю», «Три літа», частина віршів циклу «[[В казематі]]», більшість поезій періоду заслання, вірші останніх років життя&nbsp;— «Доля», «Марку Вовчку», поезії «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Чи не покинуть нам, небого» інтимні ліричні поезії, присвячені О. Коваленко, Г. Закревській, Л. Полусмаковій та інші.
 
Автобіографічний елемент є у віршах, де поет вилив почуття, пережиті недавно («І знов мені призвела», «Якось то йдучи уночі» та інші), і в поезіях, присвячених минулим подіям («Якби ви знали паничі», «[[А. О. Козачковському]]», «І золотої, й дорогої»).
 
Значне місце посідає узагальнений автобіографічний елемент у Шевченкових [[повість|повістях]]: спогади про дитинство («Княгиня»), епізоди з життя в Петербурзі й навчання в Академії мистецтв ([[Художник (повість)|«Художник»]]), докладні описи поїздок на Україну («Музыкант», «Капитанша», «[[Прогулка с удовольствием и не без морали]]».
 
Події юності, поїздки по [[Україна|Україні]] й життя на засланні зображено в творах Шевченка з погляду зрілої людини, за плечима якої багатий і гіркий життєвий досвід. Таке переосмислення біографічного матеріалу&nbsp;— психологічне перевтілення автора в образ свого героя, введення фактів з особистого життя в сюжетно завершені історії персонажів, створених фантазією письменника,&nbsp;— є однією з характерних рис творчої манери Шевченка.