Кмети: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Addbot (обговорення | внесок) м Вилучення 1 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q3921087 |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2:
На [[Західна Україна|західноукраїнських]] землях і в [[Білорусь|Білорусі]] в [[14 століття|XIV]]–[[16 століття|XVI]] століть ''кметами'' називали незакріпачених [[селянин|селян]], які сплачували державний [[податок]]. Протягом другої половини XVI століття — початку [[17 століття|XVII століття]] вони потрапили в [[Кріпосне право|кріпосну залежність]] і їх стали називати [[Холопи|холопами]].
На Україні Кметь, кметь або кміть - середньовічний вільний селянин з правом виходу, як випливає з документів того часу, наприклад за 1377: «А облога ис кожного кмєтя по два гроша широка оу Княжий комору давати на каждиі рок' ...» З часом слово вийшло з широкого вжитку, проте залишило по собі значне число похідних, активно використовуються в сучасній українській мові й донині, наприклад: кмітлівій «кмітливий, спритний»; кметіті «розуміти»; кмітуваті «думати»; кметіня, кметіця або Кметя «добра господиня »і так далі.
Спочатку мало значення «знатний воїн», в якому і згадується в Лаврентіївському літописі під 1075 роком: «У се ж лѣто придоша послѣ з Немець Кь Святославу. Святослав же, велічашеся, показу ім' богатьство своє. Вони ж, відівьше бесщісленое безліч злата, і сребра і паволок, рѣша: Се ні в що ж є, ось бо лежить мертве. Сього суть Кметя лучьше. Мужі бо доіщуться і болше цього ... »
У Західній Україні досі поширене прізвище «Кметь», як похідне від цього соціального стану.
| |||