Млех: відмінності між версіями
Створена сторінка: {{Державний діяч | українське ім'я = Млех | оригінальне ім'я = {{lang-hy|Մլեհ}} | портрет ... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 18:38, 28 квітня 2013
Млех(вірм. Մլեհ) (до 1120 — 15 травня 1175, Сіс) — вірменський князь із династії Рубенідів, сьомий за ліком правитель Кілікійського вірменського царства.
| Млех вірм. Մլեհ | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1169/1170 — 1174/1175 | |||
| Попередник: | Рубен II | ||
| Спадкоємець: | Рубен III | ||
| Народження: |
невідомо[1] Кілікійське царство | ||
| Смерть: |
15 травня 1175 Козан, Q4224856? | ||
| Поховання: | Сіс | ||
| Національність: | вірмени | ||
| Релігія: | Вірменська апостольська церква | ||
| Рід: | Рубеніди | ||
| Батько: | Левон I | ||
Життєпис
Млех народився орієнтовно до 1120 року[2]. Був сином загиблого у візантійському полоні Левона I, та братом шостого правителя Кілікії Тороса II. Після смерті останнього трон мав успадкувати його неповнолітній син Рубен II. Однак Млех, узурпувавши права законного спадкоємця, змусив визнати себе наступником свого брата. Буквально одразу після смерті свого тестя Тороса князь Хетум III розірвав шлюб, укладений свого часу для зміцнення перемир'я між двома династіями. Одразу після цього Млех безуспішно намагався штурмом узяти родовий замок Хетумідів — Ламброн.
Так і не змусивши підкоритись Хетумідів, Млех, прагнучи забезпечити незалежність Кілікії, цілком змінив напрям у зовнішній політиці. Жадаючи повної незалежності, прагнучи убезпечити Кілікію від впливу та зазіхань греків і латинян, Млех пішов на ризикований крок, уклавши союз із мусульманським правителем Нур ад-Діном. Перенісши столицю в Сіс, Млех за допомогою нового союзника відбив напад франків і, розбивши візантійську армію, вигнав останніх з рівнинної Кілікії.
За рік, 1175, в результаті змови вірменських князів Млеха було вбито[3].
Оцінка діяльності
Оцінка діяльності Млеха не є однозначною. Арабські історики того часу вихваляли політику Млеха, проте християнські, зокрема вірменські історики, різко критикували його за союз із мусульманським правителем, помилково звинувачуючи вірменського князя у зраді вірі[4], вони навмисне не приділяють уваги діяльності вірменського князя, описуючи тільки його жорстокість[3]. Нині можна зустріти твердження про можливе прийняття Млехом ісламу[5]. Однак воно не відповідає дійсності[4]. Насправді вірність вченням вірменської церкви підтверджується його роллю в суперечках навколо кандидатури наступника Нерсеса Шноралі, померлого 1173 року. Саме він наполіг на тому, щоб католикосом був обраний Григорій Отрок (Тга). Грецькі й латинські автори називали Млеха «сарацином» та «ренегатом». Ненависть авторів пояснюється жорсткою позицією вірменського князя стосовно до них. Прагнучи зробити свої володіння якомога більш незалежними, Млех вигнав тамплієрів з їхніх володінь на півдні Аманського хребта, а також не допускав проходу іноземних армій через свої території. В результаті політики, яку проводив вірменський князь, латиняни намагались обходити його території стороною, через володіння сельджуків[3].
Родина
Примітки
- ↑ Հայկական սովետական հանրագիտարան — Երևան: 1981. — Т. 7. — С. 628.
- ↑ а б в Charles Cawley. Lords of the Mountains, Kings of (Cilician) Armenia (Family of Rupen). Medieval Lands. Foundation of Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 26 квітня 2012.
- ↑ а б в Клод Мутафян // Le Royaume Arménien de Cilicie, XIIe-XIVe siècle// Видавництво «MEDIACRAT» стор. 33-35 (161) 2009 р. ISBN 978-5-9901129-5-7
- ↑ а б Richard G. Hovannisian, Simon Payaslian. Armenian Cilicia. — Mazda Publishers, 2008. — С. 97 (634). — ISBN 1568591543, 9781568591544.
- ↑ Jacob G. Ghazarian. The Armenian Kingdom in Cilicia During the Crusades: The Integration of Cilician Armenians With the Latins, 1080-1393. — Routledge, 2010. — С. 121. — ISBN 0700714189, 9780700714186.