Харченко Павло Дмитрович: відмінності між версіями

Закінчив у 1936 році [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський державний університет імені Тараса Шевченка]]. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Вплив електролітів на серце". Працював у НДІ фізіології [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету імені Тараса Шевченка]]. У 1950-60-х роках основним напрямком його наукових досліджень була фізіологія вищої нервової діяльності. Він дослідив динаміку утворення запізнілих [[умовний рефлекс|умовних рефлексіврефлексівї]] на подразники з різних аналізаторних систем у собак, механізм розгальмовування під впливом зовнішніх подразників різної сили і тривалості. Вперше показав динаміку гальмівного процесу і перехід його у фазу збудження при виробленні і закріпленні рефлексів. Під його керівництвом у відділі фізіології ВНД НДІ фізіології було одержано дані стосовно аналітико-синтетичної діяльності головного мозку птахів, кролів і собак. У 1959 році захистив докторську дисертацію. У 1960 році видав монографію "Запізнілі [[умовний рефлекс|умовні рефлекси]]", у якій узагальнив результати проведених досліджень. З 1964 по 1973 рр. завідував кафедрою фізіології людини і тварин біологічного факультету [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка]]. Під час роботи в університеті був головою профбюро, деканом біологічного факультету, заступником проректора з наукової роботи. Помер на 63-му році життя у розквіті творчих сил.