Андрусівське перемир'я: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Скасовано останні 5 редагувань і відновлена версія 11763291 Xqbot
Рядок 1:
'''Андрусівське сепаратне перемир’я 1667''' (Андрусівський [[Сепаратний мир|сепаратний договір]], Андрусівський мир) — угода між [[Московське царство|Московським царством]] і [[Польща|Польщею]] за спиною [[Україна|України]] про припинення війни, підписана [[30 січня]] [[1667]] року в [[село|селі]] [[Андрусове (Росія)|Андрусове]] під [[Смоленськ]]ом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни. У володіннях [[Московського царства1654]] залишалась [[Лівобережна Україна1667]], Сіверськароків. земляДо миру з [[Чернігів|Черніговом]]росіянами іполяків [[Стародуб]]омзмусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, ащо такожохопив [[Смоленськ]];значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60—70-х рр. 18 ст.
 
[[Файл:Truce of Andrusovo 1667.PNG|міні|праворуч|250пкс|Темно зеленим позначені території, що відійшли Москві за Андрусівським миром.]]
'''За умовами сепаратного договору:'''
* припинялась польсько-московська війна 1654—1667 років;
* встановлювалося перемир’я на 13,5 років;
* під владою [[Московія|Московської держави]] залишалась [[Лівобережна Україна]], Сіверська земля з [[Чернігів|Черніговом]] і [[Стародуб]]ом, а також [[Смоленськ]];
* в складі Речі Посполитої залишалися [[Правобережна Україна]] (крім [[Київ|Києва]]) і [[Білорусь]] з [[Вітебськ]]ом, [[Полоцьк]]ом і [[Даугавпілс|Двінськом]];
* [[Київ]] з околицями на два роки передавався [[Росія|Московії]], проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;
Рядок 8 ⟶ 14:
Умови сепаратного перемир’я викликали велике незадоволення серед українського суспільства. Андрусівський сепаратний договір, порушивши умови [[Переяславська рада|Переяславської Ради]] ([[1654]]) та інших договорів з гетьманами Б. Хмельницьким, Ю. Хмельницьким та І. Брюховецьким, закріпив насильницький поділ української етнічної території на дві частини — Правобережну Україну і Лівобережну Україну, остаточно затверджений так званим [[Вічний мир|Вічним миром]] в [[1686]] році. Проти Андрусівського сепаратного миру рішуче виступали гетьманські уряди П. Дорошенка, І. Брюховецького, П. Суховієнка, а згодом і Д. Многогрішного та І. Самойловича, які протягом свого правління практично його не виконували. Порозуміння Росії й Польщі за рахунок поділу території козацької держави спричинило зростання політичного впливу в українському суспільстві козацької старшини, яка спиралася на підтримку Османської імперії та Кримського ханства. Після 1667 поглибився внутрішньополітичний розкол в Україні.
 
Внаслідок зайнятої гетьманськими урядами позиції більшість із статей Андрусівського сепаратного миру не було виконано, а російсько-польські переговори щодо сфер впливу на Українську козацьку державу відразу продовжилися укладанням додаткових до Андрусівського сепаратного договору постанов — так званих Московських пунктів. Згідно з першими Московським пунктами від 14 (04) грудня 1667, Росія надавала Речі Посполитій військову допомогу для боротьби з П. Дорошенком. За другими Московськими пунктами від 9 квітня (30 березня) 1672 передбачалося, зокрема, відкладення спірного питання про передачу Києва Польщі до 1674. Треті Московські пункти від 13 (03) серпня 1678 передбачали продовжити Андрусівський сепаратний мир ще на 13 років, починаючи з 1 червня 1680. Статті Андрусівськиого сепаратного договору підтверджувалися і під час спеціальних зустрічей («з’їздів») російських і польських дипломатів у Андрусові 17(07) березня 1670, 10 січня 1675 (31 грудня 1674).
 
Андрусівський сепаратний мир був спрямований також проти військової могутності Османської імперії, відображав вимушений компроміс сторін і засвідчував наявність геополітичної рівноваги у Східній Європі. Уряд Туреччини негативно відреагував на укладений договір і розпочав підготовку до боротьби з обома державами. Водночас Андрусівський сепаратний мир започаткував процес поступової втрати Українською козацькою державою статусу суб’єкта міжнародно-правових відносин. Проте договір 1667 не означав зникнення з карти Європи Української козацької держави, яка, незважаючи на існування двох політичних центрів (Правобережжя та Лівобережжя), продовжувала існувати як єдиний державний організм.
 
== Джерела ==
* {{УРЕ}}
* {{МСІУ}}
Рядок 32 ⟶ 42:
[[Категорія:Історія Росії]]
[[Категорія:Мирні угоди XVII століття]]
 
[[be:Андросаўскае перамір'е]]
[[be-x-old:Андрусаўскае замірэньне]]
[[ca:Tractat d'Andrúsovo]]
[[de:Vertrag von Andrussowo]]
[[en:Truce of Andrusovo]]
[[es:Tratado de Andrusovo]]
[[fi:Andrusovon rauha]]
[[fr:Trêve d'Androussovo]]
[[he:הסכם אנדרוסובו]]
[[hr:Andrusovski sporazum]]
[[ja:アンドルソヴォ条約]]
[[ka:ანდრუსოვოს დაზავება]]
[[lt:Andrusovo paliaubų sutartis]]
[[lv:Andrusovas pamiers]]
[[no:Andrusovo-traktaten]]
[[pl:Rozejm andruszowski]]
[[ro:Tratatul de la Andrusovo]]
[[ru:Андрусовское перемирие]]
[[sk:Andrusovské prímerie]]