Суперскалярність: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 3:
'''Суперскалярність''' — архітектура обчислювального ядра, що використовує кілька декодерів команд, які можуть навантажувати роботою безліч виконавчих блоків. Планування виконання потоку команд є динамічним і здійснюється самим обчислювальним ядром.
Якщо в процесі роботи команди, що обробляються конвеєром, не суперечать одна одній, і одна не залежить від результату іншої, то такий пристрій може здійснити паралельне виконання команд. У суперскалярних системах рішення про запуск інструкції на виконання приймає сам обчислювальний модуль, що вимагає багато ресурсів. У пізніших системах, таких як Ельбрус-3 і Itanium, використовується статпланування, тобто паралельні інструкції об'єднуються компілятором в довгу команду, в якій наперед відомо, що всі інструкції
== Історія ==
Існує суперечка щодо того, яку ЕОМ можна вважати першою з використанням суперскалярної архітектури. В іноземній літературі найчастіше вказується [[CDC 6600]] (англ.) (1964) розроблена [[Сеймур Крей]]. У СРСР першою суперскалярною ЕОМ вважався «Ельбрус», розробка якого велася в 1973-1979 роках в [[ИТМиВТ]]. Основною структурною відзнакою Ельбруса від CDC 6600 (крім, природно, абсолютно іншої видимої програмісту системи команд - стекового типу) було те, що всі модулі виконання в ньому були конвеєризовані, як у сучасних суперскалярних мікропроцесорах. На підставі цього факту Б. А. Бабаян заявляв про пріоритет радянських ЕОМ у питанні побудови суперскалярних обчислювальних машин, однак його думка позбавлена достатніх підстав, бо вже наступна за CDC 6600 машина фірми Control Data, CDC 7600 1969 року мала конвейеризацію виконавчих пристроїв. Крім того, дещо раніше (1967) фірмою IBM була випущена машина IBM 360/91, що використовує out-of order execution, перейменування регістрів і конвеєризацію виконавчих пристроїв. Першим ж комерційно широкодоступним суперскалярним мікропроцесором став I960, що вийшов в 1988 році. У 1990-х роках основним виробником суперскалярних мікропроцесорів стала фірма Intel.
| |||