Білоцерківський полк: відмінності між версіями

За переписом 1654 налічував 19 міст і містечок ([[Фастів]], [[Боярка]], [[Ставище (смт)|Ставище]], [[Володарка]], [[Шавулиха]], [[Богуслав]], [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитне]] та ін.), в яких жило лише козаків і міщан 6668. Основну масу населення полку становило селянство ([[посполиті]]). На той час в полку було 18 сотень. Сотенними містами були: Біла Церква, [[Боярка]], [[Германівка (Обухівський район)|Германівка]], [[Кам'яний Брід (Лисянський район)|Кам'яний Брід]], [[Ковшувата]], [[Лесевичі]], [[Насташка]], [[Вільховець (Богуславський район)|Вільховець]], [[Синявка (Ємільчинський район)|Синявка]], [[Ставище (смт)|Ставище]], [[Триліси (Фастівський район)|Триліси]], [[Фастів]], [[Чорний Кам'янець]], [[Шавулиха]].

 

 

За [[Андрусівський мир|Андрусівським перемир'ям]] 1667 полк мав відійти під владу Речі Посполитої. Після передачі, згідно [[Журавненський мирний договір|Журавненської угоди]], у 1674-му році полякам території Білоцерківщини полк занепав, а населення почало масово переселятися на [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]].